Сторінка
1

Сутність відтворення основних фондів

Підвищення ефективності використання основних фондів під­приємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні фонди — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні фонди підприємства включають основні виробничі фонди й невиробничі основні фонди.

Не належать до основних фондів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною при­дбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних фондів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготов­лення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об'єкти со­ціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовую­ться у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних фондів невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за ра­хунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підпри­ємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі фонди з урахуванням специфіки їх виробничо­го призначення поділяються на такі групи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

В. Машини й устаткування,

у тім числі:

• робочі машини й устаткування;

• вимірювальні й регулюючі прилади;

• лабораторне устаткування;

• обчислювальна техніка;

• транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні фонди.

Співвідношення окремих груп основних виробничих фондів становить їх структуру. Поліпшення структури основних вироб­ничих фондів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для прикладу дамо склад основних виробничих фондів машино­будівного підприємства (рис. 1).

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні фонди по­діляють на такі групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, переда­вальні пристрої;

Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні при­лади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні маши­ни, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформа­ційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське облад­нання, устаткування та приладдя;

Група 3 — інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих фон­дів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підви­щенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини

Рис. 1. Склад основних виробничих фондів підприємств

основних фондів, які обслуговують процес виробництва і характе­ризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забез­печення нормального функціонування активних елементів основних виробничих фондів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто па­сивна частина основних фондів.

Структура основних виробничих фондів є різною в різних галу­зях промисловості, народного господарства. Наприклад, частка бу­дівель у загальній вартості основних виробничих фондів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд — у палив­ній промисловості (17%); передавальних пристроїв — в електроене­ргетиці (32%); устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних ви­робничих фондів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих фондів. Поліпшити структуру основних ви­робничих фондів можна за рахунок: оновлення та модернізації уста­ткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквіда­ції зайвого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних виробничих фондів — це процес безперерв­ного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, ко­ли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшен­ня діючих основних фондів або придбання нових основних фондів. які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.