Сторінка
4

Поняття міжнародного менеджменту, його особливості та функції

• організацію, як створення потрібної структури і необхідних ресурсів;

• керівництво, як розпорядництво (мотивація) в умовах створеної структури.

Контроль включає аналіз досягнутих результатів (зворотний зв'язок) і виступає як вихідний пункт нового циклу управління.

Ефективний міжнародний менеджмент припускає єдність усіх видів і стадій процесу керування як єдність економічного, правового, організаційно-технічного і соціально-психологічного аспектів управління.

Найбільш повно реалізація цієї єдності здійснюється в потрійній системі обмінів у каналах комунікацій міжнародного менеджменту, що додає інтернаціональний характер ресурсам управління, виробничим факторам і управлінській інформації міжнародної компанії.

Розглядаючи найважливіші конкурентні переваги компанії, що можуть бути вирішальними для ведення нею міжнародного бізнесу, необхідно виділити ті, котрі відносяться до керування в контексті міжнародного менеджменту:

• орієнтація компанії на попит і потреби ринку, організацію виробництва тих видів продукції, що можуть принести компанії намічуваний прибуток;

• постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва; господарську самостійність;

• постійне коректування цілей і програм у залежності від стану ринку;

• виявлення кінцевого результату діяльності чи компанії її господарських самостійних підрозділів на ринку в процесі обміну;

• використання сучасної інформаційної бази для різноманітних розрахунків при прийнятті рішень.

Ці характеристики керування є базовими для інтеграції компанії в міжнародний бізнес. Саме вони є первинним компонентом міжнародного менеджменту.

Поряд з цим варто враховувати, що міжнародний менеджмент - поняття збірне і являє собою сукупність теоретичних положень, що будуть використані в прикладному призначенні. Вони перетворюються в діючі технології практиків, що використовують міжнародний менеджмент.

4. Призначення міжнародного менеджменту

Будучи особливим видом професійної діяльності, міжнародний менеджмент, по-перше, здійснює міжнародне конфігурування управлінської діяльності за рахунок використання конкурентної переваги компанії. Основний принцип - сполучення глобального централізованого міжнародного менеджменту з локальним підходом до розробки цільових управлінських структур локального рівня. Стратегічне планування і централізоване інформаційне забезпечення, професійний підбір кадрів, їх ротація і перепідготовка і т.д. дають істотну економію на витратах виробництва і до того ж служать виробленню єдиного стилю керування і проведення гнучкого регулювання на умови навколишнього середовища, що змінюються.

Конфігуруюча роль міжнародного менеджменту знаходить своє альтернативне вираження в специфічній організації міжнародної управлінської коаліції. Підтвердженням даного процесу є практика централізації і децентралізації компаній, їхнього поглинання і злиття.

Друге призначення міжнародного менеджменту - міжнародне управлінське координування, а саме:

1. Посилення взаємозв'язку і переплетення всіх сторін діяльності компаній на основі системного підходу до керування. Можливостям інтернаціоналізації усіх форм і методів менеджменту в значній мірі сприяє сучасний розвиток систем комунікацій, який усі країни охоплені на глобальному рівні.

2. Передача управлінського ноу-хау і досвіду з країни в країну. Поширення передових форм і методів керування відбувається відповідно до напрямків поширення «просторових інноваційних хвиль», тобто від «тріади» країн, що володіють високим професійним рівнем керування, до країн, найменш розвитим, прагнучим, по можливості, використовувати світовий досвід. З деякими варіаціями всі країни проходять схожі стадії розвитку, що дозволяє використовувати апробовані в минулому на «лідируючих» напрямках методи менеджменту в менш розвитих країнах у даний час.

3. Спільне використання управлінської інформації.

4. Послідовне впровадження управлінських програм, тобто планове переміщення управлінської діяльності з країни в країну. Враховується рівень їхнього соціально-економічного розвитку, підготовленість оргструктур цих країн до сприйняття як нових форм і методів керування, так і управлінських програм. Повною мірою виграші від цієї конкурентної переваги може одержати та міжнародна компанія, що розробляє систему координуючих дій у всесвітньому масштабі, переборе консервативний опір менеджерів інтернаціоналізації чи взагалі їх схильність до традиційних форм чи методів управління.

5. Об'єднання зусиль різних управлінських груп компанії, які знаходяться в різних країнах. Конкурентна перевага виникає тут за рахунок зняття дублювання в здійсненні управлінських впливів на усі фази виробничого циклу і наступної реалізації продукції, а також за рахунок «інтелектуальності» процесу управління, що дозволяє розглядати системно-практикуючу компанію як систему, яка самонавчається. У результаті сумується досвід окремих структурних підрозділів компанії чи співучасників стратегічних альянсів, що приводить до нелінійного, близького до синергічного ефекту. Іншими словами, який координує роль міжнародного менеджменту так, що відбувається не тільки додавання, скільки збільшення управлінського досвіду міжнародної компанії.