Сторінка
3

Побічна дія антибіотиків

Ототоксичність збільшується на фоні або при сумісному призначені етакринової кислоти, фуросеміду, маніту, тіазидів у зв'язку з уповільненням елімінації гентаміцину. Морфін та ін. опіати також сприяють затримці елімінації цього антибіотика. Гентаміцин підвищує антимікробний ефект офлоксацину. Підвищує токсичність дігоксину та одночасно зменшується вплив на нервово-м'язову передачу. Підвищує ефект пероральних антикоагулянтів. Певні особливості несе взаємодія гентаміцину з іншими антибіотиками на реалізацію антибактеріального ефекту. Так, посилення антимікробної дії спостерігаєтся при одночасному застосуванні гентаміцину (при відповідних показаннях) з цефалоспоринами, беталактамними антибіотиками, поліміксинами, амфотерицином В, ванкоміцином, тієнамом. Разом з тим, з макролідними антибіотиками антибактеріальний ефект знищується. Відомі також негативні наслідки фармацевтичної взаємодії: лактамні антибіотики дезактивують гентаміцин in vitro.

Контроль за безпекою при застосуванні. Існують принципово прийнятні підходи для контролю за безпекою гентаміцину незалежно від показань його медичного застосування: контроль за функцією дихання, аудіо- та вестибулограмою, діурезом, концентрацією препарату в сечовині, а також кальцію та магнію у сироватці крові.

За даними відділу фармакологічного нагляду ДФЦ МОЗ України (1996-2001 рр.) в Україні було зареєстровано 24 випадки ПД при застосуванні гентаміцину сульфату (22 препарати вітчизняного та 2 препарати закордонного виробництва) у пацієнтів різного профілю, різного віку та статі.

В 11 випадках гентаміцину сульфат призначався хворим при захворюванні дихальних шляхів, п'яти — травного тракту, трьох — сечовидільної системи, двох — інфекційних захворюваннях, при захворюванні системи крові, очних хворобах та у випадку травми по одному випадку, відповідно.

За системними ураженнями побічні реакції з боку шкіри зустрічались в 17 випадках, ураження слуху — 2, ураження дихальних шляхів, нефрологічні ураження, набряк Квінке, офтальмологічні, ураження травного тракту по одному випадку відповідно.

Найбільша кількість випадків ПД була зареєстрована при внутрішньом'язовому введенні — 21 випадок, при підшкірному введенні — 2, очні краплі — 1.

При проведенні монофармакотерапії ПД відмічалась у 5 випадках. В комплексній фармакотерапії: до 3-х ЛЗ — 16 випадків, до п'яти — 3 випадки. Загальна кількість випадків ПД, яка вимагала відміни ЛЗ, складала 21 випадок, а в 10 випадках існувала необхідність проведення додаткової фармакотерапії. В 3 випадках дозу препарата не корегували. Обтяжений алергологічний анамнез мав місце в 2 випадках.

Згідно інформації, яка надійшла до ДФЦ МОЗ України, на лікуванні в зв'язку з підозрою про причинно-спадковий зв'язок між сенсорноневральними порушеннями слуху та застосуванням гентаміцину в Інституті оториноларингології АМН України знаходилось 67 дітей у віці від 1-го до 13 років.

Література 1. Кукес В.Г. Клиническая фармакология.- ГЭОТАР Медицина, Москва, 2000. -528 с. 2. Лазарева Д.Н., Плечев В.В. Взаимодействие антибиотиков между собой и с другими лекарственными препаратами. -Уфа: БГМУ НПО "Башбиомед", 1997. -64 с. 3. Медведь В.И., Викторов А.П., Левицкий Е.Л. Тератогенное действие лекарств // Фармакологічний вісник —2000. –№4. -С. 23-34. 4. Медведь В.И., Викторов А.П., Тутченко Л.И. Медикаментозная терапия и лактация // Лікування та діагностика —2001. –№2. -С. 54-69. 5. Побочное действие лекарственных средств: пер. с англ./ под ред. М.Н.Г.Дюкса. -М.: Медицина, 1983. -560 с.