Сторінка
1

Павло Грабовський. Короткі біографічні відомості життя і творчості письменника

Народився П. А. Грабовський 30 серпня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в родині паламаря. Жила родина дуже бідно, впроголодь.

Ще з юнацьких років поет зв'язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної по­датками, викупними платежами, нещадно експлуатованої поміщиками і куркулями. Це зародило в душі його гострий протест проти соціальної нерів­ності, глибоку ненависть до експлуататорів. «Мені хотілось, — говорить поет, — піти на муки за народ і те бажання цілком опанувало мною. Се бу­ла якась невідхильна потреба серця». Ця «потреба серця» спрямувала Грабовського на шлях революційної боротьби, вона ж дала зміст і напрямок його поезії.

Ще в роки перебування в бурсі Грабовського «зацікавили своїм герой­ством» революційні народники 70 рр. і викликали у нього бажання насліду­вати їх приклад. Коли ж 1879 році він вступає до Харківської семінарії, то зразу ж зв'язується з революційним гуртком партії «Чорний переділ» В грудні 1882 року Грабовського заарештовують, виключають з семінарії «ввиду вредного его направления» і висилають в село гад нагляд поліції.

За зв'язки з харківським гуртком народницької організації “Чорний переділ”, поширення забороненої літератури Грабовський у 1882р. був заарештований і виключений з семінарії.

Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885р. проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність. Усі ці роки, починаючи з семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості, з запалом віддається революційній роботі

Нас натхнуло благо спільне, —

Геть змести поклали ми

Бідування підневільне

Та нерівність між людьми.

Так згадує поет роки життя. Як видно з матеріалів Харківського губерн­ського жандармського управління, Грабовський в революційній організації був «в числе главных участников, содействовал распространению преступных воззваний и сбору пожертвований на революционное дело, его посещали ученики и ученицы, с которыми вел разговоры о стремлениях и задачах рус­ской молодежи, о вопросах народнической программы, нелегальные издания он имел у себя и давал читать другим с целью распространять между учащейся молодежью сочинения, касающиеся вопросов народнического, рабо­чего социалистического и т. п.».

У листопаді 1885р. Грабовського беруть на військову службу. Місце дислокації піхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв'язків з підпільною народницькою організацією. Проте невдовзі як покара за виступ проти армійського .начальства його чекало переведення до Туркестанського військового округу. Саме тоді жандармерії вдалося розкрити його участь в розповсюдженні відозв народників; в Оренбурзі Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'язнюють.

Влітку 1886_року Грабовського знову заарештовують за належність до революційної організації, зокрема за участь у складанні та розповсюдженні відозв, присвячених 25-літтю «визволення» селян від кріпосної залежності. Ці відозви («Русский народ» і «Слово к народу») розкривали справжню суть того «визволення», всю облудність царсько поміщицької політики. Після судового слідства Грабовський був висланий на 5 років в Балаганський округ, Іркутської губернії, але прожив там всього кілька місяців

В серпні 1889 року він був втретє заарештований і ув'язнений в Іркутській тюрмі. На цей раз заарештували його в зв'язку з кривавими подіями, — звірячою розправою царських охранників над політичними засланцями, що відома в історії під назвою «Якутської трагедії».

В поезіях, присвячених зображенню важкого життя трудового народу в експлуататорському суспільстві, бринить глибоке почуття любові поета-гро­мадянина до знедолених людей. В одному з ранніх своїх віршів «Робітникові» поет кількома штрихами, стисло, як це взагалі характерно для поезії Грабовського, малює важке життя сільського бідняка, що дні і ночі працює на заробітках, страчує свої сили в надмірній роботі на сільських глитаїв:

Роби на других дні і ночі,

На хвилю праці не заспи;

А візьме сум, заплачуть очі, —

У чарці горенько топи .

Подібну картину подає поет і в широко відомому вірші «Швачка». Щоб здобути хліба «черствого шматок», швачка мусить, незважаючи на те, що в надмірній роботі «рученьки терпнуть, злипаються віченьки», працювати на інших, на «паненят вередливих, зманіжених» «з раннього ранку до пізньої ніченьки». І заставляє її так працювати «вільна неволенька». Цими двома словами поет підкреслює, що після скасування кріпацтва жінка-біднячка тільки формально стала вільною, а на ділі залишилась такою ж невільницею.

У вірші «Допусти», що теж належить до ранніх його віршів, показуючи, що після офіціального скасування панщини становище трудового селянства не покращало, по так говорить про це:

Що за допусти господні?

Позавчора — кріпаки,

Вчора — вільні, а сьогодні —

Хоч під вікна по шматки!

Поет картає тих ліберальних балакунів, які багато говорили про поліп­шення життя народу, а на ділі нічого для цього не зробили, і експлуататори як визискували, так і визискують народ. Такі ж картини у віршах «Сироти», «Напровесні», «Веснянки».

Велике місце в поезії Т.Грабовського займають вірші, присвячені його друзям і товаришам по засланню, їх страдницькому життю, їх героїчній боротьбі. Перше місце серед цих поезій, особливо в збірці «Пролісок», займа­ють поезії, присвячені кращому другові Грабовського, революціонерці Надії Сигиді, її світлому образу, її трагічній і героїчній смерті.

Але смерть дорогої людини викликає у поета не тільки тугу, сльози, вона викликає непримиренну ненависть до мучителів. Згадуючи, як закатована на каторзі Сигида в передсмертному листі заповідала «любити всіх лю­дей», «любити правду і добро», Грабовський говорить:

Твої завіти бережу я їх

Ти стежку світиш і з могили

Але простить мучителів твоїх

Я не Відчую в собі сили!

(«Тяжкий завіт»).

Багато поезій присвячено зустрічам та прощанню з товаришами по за­сланню. Такий, наприклад, вірш «До М. О-ва», такі вірші — «Прощання (М. В. Ому)», «На пам'ять», «До товариша», «Спогадання», «На спогад», «На брат­ній могилі» «До О. Б-ої», «До Б. С-го». Здебільшого ці вірші Грабовський писав в записну книжку, в альбом своїм друзям ці поезії його користува­лись великою популярністю серед політичних засланців.