Сторінка
1

Культурне надбання рідного краю (Київська область)

Київщина - край, багатий на культурну спадщину сукупність успадкованих від попередніх поколінь об'єктів, що донесли до нашого часу цінності археологічного, етно­графічного, історичного, мистецького, наукового і худож­нього значення, які є скарбницею української культури. Адже тут, у самому серці України, з давніх-давен селилися люди, вирувало життя, відбувалися важливі історичні події.

У Київській області взято під охорону держави 5430 па­м'яток історії та культури. Серед них 1844 —археології, 3171 - історії, 188 - мистецтва, 159 - архітектури, 68 - заповід­них об'єктів природи, зокрема 12 пам'яток садово-парково­го мистецтва, чотири з яких - національного значення.

Про найдавніший період історії Київщини свідчать музеєфіковані залишки одного з господарсько-побутових ком­плексів стоянки первісних людей кінця кам'яного віку - па­леоліту (близько 12 тис. років тому) в с. Добраничівці Яготинського району. Стоянка складалася з чотирьох відокрем­лених господарсько-побутових комплексів. Центром кожно­го з них було велике округле житло діаметром близько чо­тирьох метрів. Під час багаторічних розкопок виявлено і зі­брано кілька тисяч кісток мамонта, різних предметів та знарядь праці з каменю і кістки, рогу і янтарю, гірського криш­талю, граніту, кварциту і пісковику.

Нещодавно минуло 24 роки від дня відкриття (1977 р.) музею «Добраничівська стоянка». Досліджував давнє посе­лення і заснував унікальний музей видатний вчений, Заслу­жений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук І. Г. Шовкопляс.

Немало зусиль доклав для створення цієї установи вели­кий ентузіаст збереження культурної спадщини, колишній директор Яготинського історичного музею ім. Т. Г. Шев­ченка О. С. Непорожній.

На території Київщини залишила сліди одна з прадавніх цивілізацій - легендарна трипільська культура.

Відкриття трипільської культури належить археологу, чеху за походженням, В. В. Хвойці, який у 1893 р. виявив поблизу с. Трипілля стародавнє поселення. Як з'ясувалося, носії цієї цивілізації населяли наприкінці V- III тис. до н. е. величезні обшири Нижньої Наддунайщини, Наддністрян­щини, Побужжя і частково Середньої Наддністрянщини. Розквіт трипільської культури припадає на період між 3500 і 2700 рр. до н. е. Усього вчені знайшли понад тисячу три­пільських поселень.

Ранні поселення трипільців складалися з кількох десят­ків жител і господарських споруд, розташованих рядами або колами; їх споруджували на зручних для оборони, важкодоступних місцях: на берегах річок, схилах долин. У цент­ральній частині поселень були великі громадські будівлі і вільні площі, що використовувалися як загін для худоби. З часом вони розросталися. Як правило, такі поселення на­лічували 100 - 200 глиняних будівель. Водночас археологи знайшли низку поселень, що мали понад тисячу різних спо­руд. Залишки «поселень-гігантів», площею 300 - 450 га, що налічували по 15 - 20 тис. населення, знайдено на Черкащи­ні поблизу сіл Майданецьке, Доброводи і Тальянка. Це були справжні протоміста, які конфігурацією нагадували величез­не коло з оборонними спорудами.

Жили трипільці в глинобитних наземних і напівземлянкових будівлях з дерев'яним каркасом. У помешканні була глиняна долівка, поверхня якої обпалювалася багаттям. Дах будови двосхилий, вкритий соломою. У трипільських будин­ках було кілька кімнат, де дослідники знайшли багато гли­няних печей, домашніх вівтарів, керамічного посуду, кам'я­ні та кістяні знаряддя праці. Відомо, що трипільці одними з перших на території України використовували мідь, але міцних виробів у них було небагато.

Трипільська культура мала яскраво виявлений землероб­ський характер. Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, просо, жито, а також бобові, коноплю тощо. Для обробітку землі використовували мотику з кам'яним або роговим на­конечником. Землю зорювали дерев'яним ралом, застосову­ючи робочу силу волів. Крім землеробства, трипільці займа­лися приселищним скотарством (велика і дрібна рогата ху­доба, коні тощо). Специфіка господарювання (земля безу­пинно оброблялася 50 - 100 років до початку зниження вро­жаїв) змушувала давніх землеробів залишати старе поселен­ня й будувати нове.

Крім високого рівня землеробства, трипільці досягли також великої майстерності у виготовленні глиняного посу­ду. Вони залишили унікальну розписну кераміку, вміло ви­користовуючи червону, чорну і жовту фарби. Нерідко трипільський посуд був прикрашений різним орнаментом і штампом.

Особливого розвитку набула пластика. Трипільці виліп­лювали з глини хлібці, моделі жител, фігурки тварин, жіночі статуетки. Останні були символами родючості, господар­ського добробуту кожної сім'ї й общини загалом. Різні сим­волічні знаки на посуді, виготовленому трипільцями, пов'язані з землеробським характером господарства і світорозу­мінням (зображення сонця, місяця, води тощо).

На думку вчених, суспільна організація трипільців грун­тувалася на патріархально-родових відносинах. Рід очолю­вав старійшина, який здійснював керівництво як господар­ським, так і суспільним життям родової общини. Не ви­ключено, що в трипільців були елементи приватної влас­ності. Чимало особливостей трипільської культури — систе­ма господарювання, топографія поселень, будівництво жит­ла, характер орнаментальних мотивів розмальованої керамі­ки та ін.- органічно увійшло до культури українського на­роду1.

Про все це і йдеться в експозиції обласного археологіч­ного музею у Трипіллі.

До найвизначніших історичних пам'яток Східної Європи в першому тисячолітті н. е. належить черняхівська культура (слов'янський період, II ст. н. е.), що дістала назву від с. Черняхова Кагарлицького району. Відкрив її знову-таки В. В. Хвойка. Досліджували черняхівську культуру визначні вчені В. П. Петров, П. П. Єфіменко.

З черняхівською культурою можна грунтовно ознайоми­тися в Національному музеї історії України, де тільки з мо­гильника поблизу с. Черняхова е матеріали понад 600 оди­ниць збереження.

Серед предметів черняхівської культури, знайдених на Київщині, привертають увагу керамічна чаша з Черняхова і глек з могильника с. Ромашки Рокитнянського району із зображеннями слов'янського календаря. Рельєфи, розмі­щені по окружності посудин, відповідають дванадцяти міся­цям року, їх значення зумів розшифрувати академік Б. О. Рибаков.

На території Київської області виявлено й інші археоло­гічні культури, зокрема пізньотрипільського періоду софіївську і лукашівського типу, назви яких походять відповідно від с. Софіївки (входить до с. Проців Бориспільського райо­ну) і с. Лукаші Баришівського району; пізньої бронзи — лебедівська від с. Лебедівка Вишгородського району; ран­нього залізного віку (І-III ст. до н. е.) — підгірцівська — від с. Під гірці Обухівського району.

Відомі на Київщині й найрізноманітніші археологічні пам'ятки давнини. Це — неолітичне поселення дніпро - донецької культури в с. Житні Гори Рокитнянського району, епохи бронзи - в Дибинцях Богуславського, городища скіф­ського часу в Ходосівці та Хотові Києво-Святошинського, кургани цього періоду Переп'ят біля Фастівця Фастівського і Переп'ятиха біля Мар'янівки Васильківського районів. Про кургани згадував у своїх творах і брав участь у їх дослідженні Т. Г. Шевченко, працюючи в Археографічній комісії.