Сторінка
3

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини

В музеї зібрана ціла колекція сволоків, серед яких вирізняється сволок з села Білоберізки Верховинсько­го району, виконаний 1836 року талановитим май­стром Данилом Еколюком. Геометрична орнаментика його, архітектурні, культові (розети, хрести) та аніма­лістичні мотиви — птахи, дерево життя, русалки-берегині — були своєрідними оберегами, охоронцями житла людини, життя її родини.

Колекція народних меблів зібрана з різних районів Гуцульщини. Поряд з основними загальними рисами, притаманними меблям усього регіону, вони мають своє­рідні відмінності в декорі. Більшість виробів з дерева на Гуцульщині прикрашали різьбою з геометричними мо­тивами, рідше рослинними. В колекції представлені скрині з сіл Коломийського та Косівського районів. Серед них багато саркофагоподібних скринь та столів-скринь. На передніх дошках розміщували складні орна­менти у вигляді багатопелюсткових розет, хрестів, квад­ратів, ромбів. Боки та ніжки оздоблені мотивами з ліній, що, пересікаючись між собою, творять невеликі ромби, трикутники.

Для декорування скринь використовувалось і малю­вання червоною, коричневою та чорною фарбами.

З великою любов'ю прикрашались різьбою сани, крижа-ниці, тарниці, ярма, куделі, кісся, кушки та ін.

Цінною є колекція побутових речей, де представлено чимало посуду, предметів побуту, знарядь праці. Харак­терним для цих творів є органічне поєднання традицій­ного геометричного орнаменту з простотою й доцільною формою. Музей володіє великою колекцією побутових виробів кінця XVIII — початку XX століття з Верховин­ського району. За тих часів вироби декорувались іноді нігтеподібною різьбою, якою заповнювалася площина виробу. Але більшість предметів побуту прикрашали поширеною на Гуцульщині плоскою сухою різьбою з геометричним орнаментом з мотивами «розети», «ільчате письмо», «копанички», «кривульки», «ширинки»та ін.

Збірка церковних предметів представлена дерев'яною скульптурою, свічниками, свічниками «трійцями», хрес­тами, прикрашеними площинно-геометричною, рельєф­ною та круглою різьбою.

У музейній колекції є ряд творів, оздоблених випа­люванням. Головним чином це коновки, дійнички, сіль­нички, повниці, у декорі яких поряд з геометричною ор­наментикою використано й рослинну.

Унікальною є збірка творів класика гуцульської різь­би Ю. І. Шкрібляка (1822—1884) та його синів — Ва­силя, Миколи і Федора з села Яворова Косівського ра­йону. Для декорування виробів Ю. Шкрібляк викори­стовував плоску суху різьбу, іноді підсилював її інкру­стацією рогом, металевим дротиком чи цвяшками. Він дотримувався своєрідного принципу декорування, який полягав у розподілі великих площин на менші поля, що мали вигляд геометричних фігур — квадратів, кіл, півкіл, прямокутників. Цей принцип ліг в основу твор­чості майстрів наступних поколінь. І сьогодні дивовиж­на фантазія митця, яка збереглась в його боклажках і куделях, бочівках і чарках, топірцях і рахвах, свічниках і пляшках, приносить радість від спілкування з само­бутнім талантом. Сини Ю. Шкрібляка продовжували справу батька, виготовляли речі домашнього побуту, в орнаментиці яких використовували інкрустацію кольо­ровим бісером, різними породами дерева, рогом, мета­лом, перламутром. Кожний з них мав неповторний художній почерк.

Цікаву групу з колекції музею становлять вироби з рогу XVIII — початку XX століття — порохівниці, ріж­ки, протички, гольники, музичні інструменти. Найдав­ніші з них — рогові порохівниці з плоскою різьбою та гравіруванням. Як і в усіх видах мистецтва Гуцульщи-ни, на порохівницях переважав геометричний орнамент, суголосний формі та розмірам твору. Здебільшого вико­ристовувались мотиви «глазковий», «коліщатка», півко­ла, трикутники, ромби, квадрати. Починаючи з середини XIX століття деякі майстри різьби по дереву використо­вували в інкрустації баранячий ріг. Широко вводили в свої твори інкрустацію рогом майстри з відомої династії Шкрібляків.

Широко представлена творчість майстрів з таких осе­редків різьби по дереву Гуцульщини, як Річка, Яворів, Брустурів, Космач Косівського району, Криворівня Вер­ховинського району, місто Косів. Для творчості відомого косівського різьбяра В. Г. Девдюка характерне багате декорування виробу інкрустацією. Чудовий майстер композиції, він створив цілий ряд оригінальних тво­рів —цукорниць, тарілок, кубків, рамок, скриньок, які зайняли вагоме місце в музейній збірці.

Серед багатьох майстрів різьби та інкрустації села Криворівні Верховинського району привертає увагу творчість братів Івана та Василя Якіб'юків.

Тонке відчуття матеріалу, чіткий ритм геометричного орнаменту, неперевантаженість площини — риси, що характерні для більшості виробів відомого майстра з се­ла Печеніжин І. Г. Семенюка.

Виробництво дерев'яного посуду на Гуцульщині ста­ло занепадати наприкінці XIX — на початку XX століт­тя. Воно витіснялося спочатку місцевими гончарними, а пізніше фабричними виробами. І якщо в першій полови­ні XIX століття різьба була стриманішою, лаконічнішою, переважали народні побутові форми — боклаги, бочів-ки, рахви, то з часом на їх характері позначився вплив міщанських смаків. Композиції стають перевантажені, в них помітний надмір інкрустації, що іноді цілком за­тіняє різьблення.

Переймаючи все краще від своїх попередників, ра­дянські майстри розвивають і збагачують народне ми­стецтво. Щоправда, у повоєнний час у творчості ряду різьбярів переважає декоративізм, надмірне викори­стання інкрустації, химерність форм, що особливо ха­рактерне для сіл Річка та Брустурів.

Починаючи з 1970-х років набула поширення суха різьба (тонка або глибока) з незначною інкрустацією. У збірці представлено найбільш розвинуті на той час осередки місто Косів, села Яворів, Річка, Брустурів, Космач Косівського району, Верхній Ясенів Верховин­ського району, Печеніжин, Мишин Коломийського райо­ну. Поряд з народними майстрами сьогодні працюють художники-професіонали, які базують свою творчість на народних традиціях. У традиційну орнаментику вони часто вводять радянську емблематику. Більшість виро­бів втрачають свою ужитковість і використовуються здебільшого як прикраса житла.

Широко представлена в колекції музею творчість ві­домих косівських майстрів, членів Спілки художників СРСР — М. П. Тимківа, В. І. Кабина, І. В. Балагурака, В. В. Гуза, І. М. Савченка, І. Ю. Павлика, О. І. Іщенка, М. Ю. Федірка та ін.

З-поміж них чи не найбільше робіт провідних митців з Косова, учнів В. Г. Девдюка — М. П. Тимківа та В. І. Кабина. Збірка дає можливість простежити етапи розвитку їх таланту, розкрити художні особливості їх творів. М. П. Тимків працював не лише в різьбі, а й в га­лузі художньої обробки шкіри та металу. В збірці творів майстра значне місце посідають роботи в техніці «жиру­вання» — топірці, палиці, тарілки, вази.

Віртуозно володіє різцем заслужений майстер народ­ної творчості УРСР І. В. Балагурак. Його роботи при­вертають увагу простотою, лаконічністю форм і компо­зиції, тонким відчуттям гармонії.