Сторінка
7

Село Уторопи

На південь від села, серед гірських вершин є невелике, але глибоке гірське озеро, яке в народі називають Лебединим, або озером “Либідь”.

Розказують, що в давні часи монголо-татари напали на нашу землю і один їх загін заблудився в Карпатах.

Довго татари блукали лісами і нарешті нарешті натрапили на гуцульську хату, в якій жив старий гуцул, а в нього була дочка Маруся – красуня на всі гори. Татари схопили дівчину і наказали батькові провести їх через ліси та показати місце, де б вони могли відпочити.

Це було якраз зимою. Батько задумав помститися і повів татар на озеро.

Марно плакала дівчина, простягала руки до батька, просячи порятунку. Татари старого відштовхнули, а Марусю залишили при собі.

Вороги розклали на озері багаття і почали відпочивати Лід розтанув, проломився і татари пішли на дно, а разом з ними і Маруся. Тільки останнє слово “тату” пролунало і полинуло над верхів’ями Карпат.

Але . але дівчина не потонула, а перетворилась в білого лебедя, який кожного вечора кружляє над озером. То не лебідь, а красуня гуцулка кличе свого батька: “тату, та-а-а-т-у-у-у!”.

І з того часу стали це озеро називати Лебединим. А місцевий поет написав пісню, в якій говориться:

“ .В тім краю казковім співає сопілка

І дримба дримбає десь на толоці,

Гуцулка Марійка легенду розкаже

Про озеро “Либідь”, що там на горі”.

Січень, 2004 р.

[1] В.Грабовецький, “Уторопи, столярки історії”, ст. 70.