Сторінка
7

Закономірна різноманітність форм власності і форм підприємницької діяльності

При розгляді проблеми організаційно-правової форми підприємства (особливо при його створенні) потрібно мати на увазі, що приватне підприємство може вестись на індивідуальній і правовій основі. Індивідуальне підприємство передбачає здійснення певної форми економічної активності від свого імені і під свою відповідальність, яка в цьому випадку трактується як повна і необмежена (відповідає не тільки майном підприємства, а й власним). Що примушує ділових людей займатись індивідуальним підприємством? Психологічне відчуття повної свободи дій і прийняття рішень на свій розсуд, намагання виглядати зі сторони значною особою.

Колективною називають таку форму підприємницької діяльності, яка ведеться через об’єднання осіб або капіталів і ведеться від імені підприємства (юридичної особи, а не окремих фізичних осіб), які несуть колективну відповідальність і мають колективний прибуток, розділений між його учасниками. Колективне підприємництво передбачає певну форму кооперації (об’єднання осіб або капіталів).

Колективне підприємництво може здійснюватись на статутній або договорній основі. Статутна форма передбачає обмеження відповідальності положеннями, вказаними в статутні підприємства. Об’єднання капіталів на статутній основі зв’язано з об’єднанням коштів, під якими ми розуміємо грошову і майнову форми. Така форма не передбачає об’єднання діяльності самих осіб, які прийняли рішення про об’єднання коштів (товариство з обмеженою відповідальністю).

Договірна форма звичайно пов’язується з необмеженою відповідальністю і не передбачає, як правило, державної реєстрації (надання підприємству статусу юридичної особи). Об’єднання капіталів на договірній основі виникає при заснуванні повного товариства (його учасники несуть необмежену солідарну відповідальність по зобов’язаннях товариства всім своїм майном). З точки зору правових наслідків повне товариство відноситься до небажаних форм об’єднання, так як не передбачає обмеження відповідальності.

Картель – об’єднання підприємців, учасники якого домовляються:

Ø про розміри виробництва;

Ø про ринки збуту;

Ø про умови продажу;

Ø про ціни;

Ø про сроки виплат і т.д.

Консорціум - тимчасова угода між декількома банками або промисловими підприємствами для спільного розміщення займів, проведення широкомаштабних фінансових операцій, здійснення великого промислового будівництва.

Концерн – об’єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані контролю і керівництву групі або одному підприємцю.

Трест – об’єднання підприємців характерне тим, що входящі в нього підприємства повністю втрачають свою виробничу, комерційну, юридичну самостійність і підпорядковані єдиному органу правління.

Підприємницька діяльність на Україні відбувається також і різних організаційно-правових формах.

В загальному її можна поділити на три великі групи: індивідуальна, партнерська, корпоративна. Всі наявні форми підприємств поділяються на 3 групи в залежності від:

1) форми власності;

2) обсягів господарського обороту та кількості працівників;

3) способом їх об’єднання.

Форми власності – індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, комунальне та державне підприємство.

Обсяги обороту – у промисловості та капітальному будівництві мали підприємств чисельність працюючих до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб, у галузях невиробничої сфери – до 25, у роздрібній торгівлі – до 15 осіб. Залежно від способу об’єднання розрізняють асоціації, корпорації, концерни.

Зокрема концерн, як статутне об’єднання підприємств створюється на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Головна мета такого об’єднання полягає в тому, щоб фірми, прагнучи вистояти в умовах нерівномірного розвитку економіки, проникають в нові для себе галузі і сфери розширюють асортимент товарів та послуг, поступово перетворюються в багатогалузеві комплекси.

Значного поширення в процесі реформування власності корпоратизації та акціонування підприємств набули господарські товариства.

Закон України “Про господарські товариства” визначає поняття й види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права і обов’язки їх учасників та засновників. Господарськими товариствами визначаються підприємства, організації, установи, що створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами через об’єднання їх майна та спільну підприємницьку діяльність із метою одержання прибутку.

Види господарських товариств: акціонерні, ТзОВ, тов-ва з додатковою відповідальністю, повні, командитні.

Акціонерне товариство, ТзОВ і тов-во з додатковою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство – на підставі установчого договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і мету його діяльності, склад засновників і учасників, найменування і місце знаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компенсацію органів товариства і порядок винесення ними рішень.

Список використаної літератури

1. Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998.

2. Маконнелл. К., Брю. С . Экономикс : принципы, проблемы и политика. - М.: Республика. 1992. Т. 1

3. Основи економічної теорії/ С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.

4. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Б.Д.Лановик, З.М.Матисякевич, Р.М.Матейко та ін. – К.: Генеза, 194.

5. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: «Дело ЛТД», 1993.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Економічна теорія»: