Сторінка
2

Зародження економічної теорії та її розвиток

Пантеїстичний підхід у трактуванні проблеми взаємодії людини та природи знайшов своє відображення в творах перших соціалістів-утопістів, для яких вона часто була одним з вихідних пунктів їх вчень. Так, Т.Мор, обґрунтовуючи необхідність нової організації суспільного життя та встановлення принципово нового суспільного ладу, підкреслював, що саме він є найбільш відповідним дійсним законам природи, а справжня доброчесність полягає в «житті згідно з природою». Для Т.Кампанели необхідність дотримуватись у всіх сферах життєдіяльності законів природи настільки очевидна, що він вважав за можливе і потрібне навіть втручання в міжстатеві відносини між громадянами міста Сонця та регулювання народжуваності.

Подальший розвиток продуктивних сил суспільства спричинює певні зміни у поглядах на взаємовідносини людини та природи, завдання науки та філософії у цій царині. З посиленням ролі ремесла та мануфактури в життєдіяльності суспільства, початком застосування у виробництві машин природні цикли змін пір року поступаються місцем виробничим циклам в уявленнях про час та розвиток. Якщо мислителі епохи

Відродження переносили увагу з високого духовного на конкретне земне, виходили з тези про принципову єдність природи та людини, які є «частинками» Бога, то їхні наступники стали розглядати матеріальний світ як суму окремих явищ та процесів, що діють за законами механіки. Аналітичний підхід до дослідження природи зумовив значні успіхи в її «підкоренні» владі людини. Для ранньобуржуазного світогляду характерним є погляд на природу як на об'єкт необмеженої експансії капіталу та невичерпне джерело отримання все нових і нових прибутків. Людина ж виступає як володар природи, її цар і вінець творіння.

Показовим виразником таких ідей став англійський філософ Ф.Бекон. Загальнорийнято вважати, що розробивши емпіричний індуктивний метод пізнання і розповсюдивши його на дослі­дження природних, соціальних і політичних явищ, він, разом з Р.Декартом, поклав початок тенденції обґрунтовування всемогутності людського розуму як основного інструменту пізнання та підкорення природи. Саме йому належить крилатий вираз «знання - сила». Однак треба відзначити, що ідею підкорення природи Ф.Бекон трактував досить специфічно для свого часу: він неодноразово підкреслював, що природа перемагається лише підкоренням їй на основі пізнаності дії її законів.

Але саме ця частина ідей Ф.Бекона не була сприйнята його сучасниками. В кінці XVII ст. машинний спосіб виробництва досяг такого прогресу, що людина вже була здатною викорис­товувати різноманітні природні процеси та закономірності, здійснювати багатосторонній вплив на навколишнє середовище, все вище піднімаючи завісу над таємницею дії «механіки» природних сил.

Подальше відчуження людини від природи сприяло посиленню утилітарно-прагматичного ставлення до неї. Це призвело до того, що вважалось можливим безконтрольно втручатись у природні процеси без врахування можливих негативних наслідків. Обмеженість наявних знань спричинювала винищення багатьох видів тварин і рослин, невиправданих змін ландшафту. Природа сприймалась безмежною і невичерпною, треба було лише навчитись вмінню брати в неї якомога більше.

Разом з тим продовжував існувати і інший напрям суспільної думки, що розглядав суспільство та природу як єдину систему, вбачав у природі зразок для організації та поліпшення життя суспільства. Одним з яскравих представників подібних поглядів був французький мислитель Ж. Мельє. У своєму «Заповіті» він, обґрунтовуючи необхідність соціальної перебудови суспільства, зробив спробу показати єдність природи та людини, довести, що люди, будучи природними істотами, є рівними перед природою та між собою. Доводячи матеріальну єдність світу, він показував колообіг речовини в природі на основі харчових ланцюжків між неорганічною речовиною, рослинами, тваринами та людиною. Ж. Мельє критикував сучасне йому суспільство не лише за експлуатацію людини людиною, в й за хижацьке ставлення до природи. Соціально-філософські ідеї «Заповіту» багато в чому випереджували ідеї більш пізніх французьких філософів -Гельвеція, Дідро, Гольбаха.

Цікавими є також ідеї таких французьких мислителів XVIII ст., як Маблі та Морелі. Будуючи свої соціальні конструкції, вони базували їх на ідеї «природного права», що передбачала трактування людини та суспільства як частин єдиного природного світу, які, маючи певну специфіку, повинні підкорятися загальним законам природи. Головна робота Морелі має досить промовисту назву - «Кодекс природи або істинний дух її законів».

Треба відзначити, що подібні погляди на відносини людини та природи не були чимось винятковим для філософської думки Франції другої половини XVIII ст. Виданий у 1755 р. анонімно «Кодекс природи» довгий час приписували Д.Дідро, незважаючи на разюче розходження з деякими його соціальними ідеями. Однак позиція в трактуванні проблеми взаємовідносин суспільства та природи, судячи з усього, дозволила сучасникам вважати саме Д.Дідро автором вказаного твору. Як і Морелі, він категорично стверджував, що в цьому світі «все підлягає законам природи».