Сторінка
1

Економічний зміст закону попиту

Проста модель по­питу і пропозиції, на думку шведського економіста К. Еклунда, існує майже 200 років, а її більш розвинута форма впродовж останніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відображає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динамі­ку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого това­ру. Перш ніж розглядати цей механізм, з'ясуємо сутність попиту і пропозиції.

Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємо­дії в марксистській політичній економії приділялося не­достатньо уваги. Це не могло не позначитися на процесі пізнання цих категорій: вони визначалися на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати їх при розв'язанні конкретних проблем. За визначенням К. Мар­кса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього. Американські економісти К. Макконнел та С. Брю визначають попит як кількість продук­ту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих цін упродовж відповідного часу. Пропо­зиція, на їхню думку, — це пікала, що показує різні кіль­кості продукту, які виробник бажає і спроможний виро­бити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу.

Найбільш узагальненими є такі визначення попиту і пропозиції:

Попит — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і пос­луги.

Пропозиція — сукупність на ринку товарів і послуг з певними ці­нами, які готові продати виробники.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори: 1) величина доходу покуп­ців; 2) кількість сорочок, які вони вважають за необхід­не мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпе­ри, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок; 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок. До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікуван­ня, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (зокрема, допомога, яку уряд надає бідним верст­вам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання вели­чини попиту, і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), споживачі купують додат­кові одиниці продукту лише за умови, що його ціна зни­жується. По-третє, ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект замі­щення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному на­прямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та висо­кої якості й у протилежному напрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у випадку незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу, і споживачі купуватимуть більше маргари­ну. На практиці спостерігається ситуація, коли зі зни­женням ціни на товар попит на нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати її біль­ше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання ефектом доходу ефекту заміщення.

Простежуючи обернену залежність між кількістю ре­алізованої продукції та ціною, П. Самуельсон сформулю­вав закон поступового зниження попиту. Він пояснює його, по-перше, тим, що зниження ціни на певний товар розширює коло покупців; по-друге, зниження ціни може спонукати кожного споживача цього товару зробити до­даткові покупки і, по-третє, зниження попиту із зростан­ням ціни пояснюється тим, що у цьому випадку спожи­вач намагається замінити певний товар іншим (наприк­лад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.

Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї й ті­єї ж причинно-наслідкової залежності дає підставу ствер­джувати, що логічніше цей закон сформульовано як за­кон попиту. Це зумовлено тим, що закон зниження попи­ту, за П. Самуельсоном, відображає лише одну із сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зни­женням цін. Загалом сформульовані економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищами і процесами, а поверхо­ві, на рівні здорового глузду. З цього приводу американські економісти при його обґрунтуванні зауважували, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджу­ються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначав, що ця мо­дель у простій формі описує деякі з діючих у господарс­тві сил.

Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нор­мальний, зумовленого очікуванням значного підвищен­ня ціни товару або у випадку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних то­варів (картини, антикваріат тощо), а також із «перек­люченням» попиту споживачів на якісніші й дорожчі товари (наприклад, масова закупівля масла замість мар­гарину).

В останньому випадку частково має місце ефект прес­тижного попиту (описаний американським ученим Т. Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюєть­ся за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).

Водночас економічну теорію доцільно викладати ме­тодом переходу від простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К. Еклунда (рис. 1, 2).

Величина попиту Величина пропозиції

Рис. 1. Крива попиту Рис. 2. Крива пропозиції

На вертикальній осі (рис. 1) зображено ціну сорочок (чим вище пряма, тим дорожча ціна), а на горизонталь­ній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим біль­ший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.