Сторінка
2

Організація управління природоохоронної діяльності на обласному рівні

- забезпечують розвиток заповідної справи, збереження біологічного ті ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі, ведення Червоної книги України та Зеленої книги України, здійснюють державне управління з питань організації, охорони й використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України;

- беруть участь у розробці, реалізації та контролі виконання місцевих екологічних програм і програм забезпечення екологічної та, в межах своє компетенції, радіаційної безпеки, програм попередження та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;

- сприяють екологічній освіті та екологічному вихованню громадян, діяльності екологічних об»єднань громадян, рухів тощо.

· Державна екологічна інспекція Республіканського комітету АР Крим з екології та природних ресурсів, державні екологічні інспекції державних управлінь безпеки в областях, Державна екологічна інспекція в М. Києві, Державна екологічна інспекція в м. Севастополі:

- здійснюють державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та радіаційної безпеки місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад із питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади щодо контролю за додержанням норм природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів об'єктами ДСЕУ, громадянами, а також іноземними юридичними й фізичними особами;

- здійснюють державний контроль за додержанням стандартів та нормативів у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та радіаційної безпеки, встановлених лімітів (квот) використання й добування всіх видів природних ресурсів;

- здійснюють державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, у тому числі

в процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем;

на військових та оборонних об'єктах, об'єктах органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки України та прикордонних військ, а також під час передислокації військових частин, проведення військових навчань, маневрів, переміщення військ і військової техніки;

- здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України;

- здійснюють екологічний контроль за виконанням вимог та додержанням встановлених регламентів, правил, інструкцій тощо, а також додержанням умов і вимог, встановлених відповідним комітетом або управлінням, а саме:

Дозволів спеціального водокористування;

Лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин;

Лімітів використання природних ресурсів;

Норм техногенно-екологічної безпеки;

- здійснюють інструментально-лабораторний контроль для визначення:

якості стічних вод, що скидаються підприємством у водні об'єкти, якості викидів в атмосферне повітря, складу виробничих, побутових та інших видів відходів під час здійснення державного контролю;

ефективності роботи очисних споруд і устаткування під час інспекційних перевірок підприємств чи організацій;

стану забруднення навколишнього природного середовища, у тому числі радіоактивного, у місцях викидів і скидів забруднювальних речовин підприємствами, а також у разі аварій;

- за дорученням Мінекоресурсів контролюють виконання міжнародних договорів України і беруть участь у міжнародному співробітництві з питань використання та охорони природних ресурсів.

3. Основні напрями державної політики України у галузі

охорони довкілля та використання природних ресурсів

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави . Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

1. складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослинності тощо);

2. складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.

3.1. Нормативно-правове забезпечення організації природоохоронної діяльності

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, постанова Ради Міністрів УССР від 28 квітня 1990р. №100 “Про порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну обстановку та стан захворюваності населення”, Положення про Державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998р. №391 із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001р. №528, Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993р. №661, Порядок здійснення моніторингу вод, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996р. №815, Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999р. №343, Регіональна програма охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів на 2003 – 2011 роки, затверджену рішенням Вінницької обласної Ради №245 від 18 квітня 2003 року.