Сторінка
2

Карпатський біосферний заповідник

Карпатський бiосферний заповiдник є членом мiжнародної Карпатської асоцiацiї заповiдникiв та нацiональних паркiв, i пiдтримує тiснi контакти з природоохоронними установами Польщi, Румунiї, Словаччини, Угорщини, Чехiї та Швейцарії.

Перспективи розвитку

Українські Карпати володіють значним курортно–рекреаційним потенціалом. Всупереч цьому, сучасна господарсько–виробнича орієнтація регіону полягає в екстенсивному використанні місцевих ресурсів. Розроблена науково обгрунтована модель сталого розвитку гірських районів передбачає екологічно зорієнтовану переорієнтацію економіки Українських Карпат на розвиток туристично–рекреаційної індустрії. В усьому свiтi розумної альтернативи туризму i рекреацiї в гiрських регiонах не iснує.

В останні десятиліття у всьому світі активно розвивається і пропагується екологічний туризм. В Карпатському заповіднику, завдяки природним особливостям, а також функціональному зонуванню території, представлені найкращі умови саме для розвитку цього напрямку рекреації.

В цьому контексті, перспективним напрямком подальшого розвитку Карпатського біосферного заповідника повинно стати, поряд з охороною та виченням унiкальних природних екосистем, використання потужного рекреацiйного потенцiалу.

Чорногірський заповідний масив

Чорногірський заповідний масив розмiщений на пiвденному макросхилi Чорногiрського хребта в межах висот вiд 700 до 2061 м.н.р.м. На територiї масиву, площа якого складає 16375 га, знаходиться найвища вершина Українських Карпат – гора Говерла (2061 м). Головний хребет Чорногори утворений флiшовими породами (аргилiти, алевролiти, пiщаники, гравiлiти тощо) крейдяного i палеогенового вiку. Сучасна геоморфологiчна будова Чорногори датується мiоцен - голоценовими перiодами. Рельєф високогiр’я носить слiди давнього зледенiння з характерними льодовиковими формами - карами та троговими долинами.

Клiмат Чорногiрського масиву помiрно континентальний: вiд прохолодного гумiдного до холодного евгумiдного. Iз збiльшенням висоти над рiвнем моря температура повiтря понижується, а кiлькiсть опадiв зростає. За даними метеостанцiї Луги (613 м.н.р.м.) середня температура самого холодного мiсяця (сiчня ) рiвна мiнус 6,8 градуса, самого теплого (липня) - 15,7, середньорiчна 5,4 градусiв. Рiчна сума опадiв 1001 мм. На метеостанцiї Пожижевська (1430 м.н.р.м.) середня температура сiчня рiвна мiнус 6,4 градусiв, липня - 11,5, середньорiчна - 2,8 градусiв. Рiчна сума опадiв збiльшується до 1465 мм.

Велика кiлькiсть опадiв обумовлює наявнiсть добре розвинутої гiдромережi. На територiї масиву знаходяться основні витоки рiчки Бiла Тиса.

Типовими для лiсових формацiй є свiтло-бурi та темно-бурi гiрсько-лiсовi грунти. У високогір`ї переважають торфянисто-гiрсько-пiдзолистi i гiрсько-лучно-буроземнi грунти.

Чорногiрський заповiдний масив характеризується великою рiзноманiтнiстю рослинностi i флори. Панiвним типом рослинностi є лiси. В прохолодному клiматi Чорногори чистi бучини (Fagetum) мають обмежене поширення i приуроченi до пiвденних схилiв. В бiльш широкому висотному дiапазонi зустрiчаються мiшанi листяно-хвойнi лiси з Fagus sylvatica, Abies alba, Picea excelsa, що сягають висоти 1200 м. Вище поширенi зональнi смеречники клiмаксового характеру, що утворюють верхню межу лiсу, яка тут проходить на висотi 1500-1600 м.

В субальпiйськiй поясі поширенi клiмаксовi угруповання криволісся (Mugheta, Duschekieta i Junipereta sibiricae). Значнi площi тут займають трав’янистi формації з Deschampsia caespitosa, Calamagrostis villosa та значно меншi - з Nardus stricta. Альпiйськi луки утворенi угрупованнями iз Carex sempervirens, Festuca supina i Juncus trifidus. Фрагментарно зустрiчаються угруповання з домiнуванням Carex curvula i Lerchenfeldia flexuosa.

В складi флори Чорногiрського масиву нараховується ряд рiдкiсних видiв: Atragene alpina, Helleborus purpurascens, Leucanthemum waldschteinii, Listera cordata, Rhododendron kotschyi, Aconitum firmum, Anemonastrum narcissiflorum, Chrysosplenium alpinum, Gentiana acaulis, G. verna, Melampyrum saxosum, Parageum montanum, Pedicularis verticillata, Polygonum viviparum, Pulmonaria fillarskiana, Rhodiola rosea тощо.

Центральним ядром фауни хребетних Чорногiрського масиву є види тайгового та альпiйського комплексiв. У високогiр’ї, на висотi бiля 1800 м, зустрiчається снiгова полiвка (Chyonomis nivalis) та альпiйська тинiвка (Prunella collaris), занесенi до Червоної книги України. Характерними мешканцями хвойних та мішаних лісів Чорногори є трипалий дятел (Picoidus tridactylus), жовтоголовий корольок (Regulus regulus), бiловолий дрiзд (Turdus torquatus), глухар (Lyrurus urogalus), рись (Lynx lynx), ведмідь (Ursus arctos) тощо. Загалом, у фаунi Чорногiрського масиву добре представленi види, характернi для всього лiсового поясу Карпат.

Чимало видiв безхребетних - карпатських та схiднокарпатських ендемiкiв - зареєстровано в Українських Карпатах тiльки в Чорногорi: Calosoma inquisitor, Carabus transsylvanicus, Trechus plicatulus, Duvalius ruthenus (Carabidae, Coleoptera).

Свидовецький заповідний масив

Свидовецький заповідний масив займає площу 6580 га в найвищій частині Свидовецьких гір в межах висот вiд 600 до 1883 м.н.р.м. Гірська споруда Свидовця, як і більша частина Українських Карпат, має флішову будову. На головному хребті добре збереглися сліди льодовикової діяльності.

Клімат Свидовця вологий, прохолодний і помірно холодний. За даними метеостанцiї Кобилецька Поляна (410 м.н.р.м.), середня температура сiчня рiвна мiнус 3,4 градуси, липня - 18,4, середньорiчна - 8 градусiв. Рiчна кількість опадiв становить 930 мм. Клiмат високогiр’я холодний, гумiдний.