Сторінка
2
Утверджується концепція публічної бібліотеки як закладу для широких кіл, а не для вибраних. Найбільших успіхів у цій галузі досягли США в 50-ті рр. Першим кроком місцевих органів у цьому напрямку була санкція на відкриття окружних шкільних бібліотек у 1835 р. для спільного обслуговування дітей і дорослих, але ця спроба виявилася невдалою. Тому почали відкриватися міські бібліотеки в Босмонії (1847), Масачусеті (1848). Мери цих міст упровадили бібліотечний податок, а з 1849 р. закони про податок на створення і розвиток бібліотек були ухвалені й в інших штатах: У 70-ті рр. закони про бібліотечний податок були прийняті в центральних і західних штатах. Особливістю розвитку публічних бібліотек США була участь у їх фінансуванні мільйонерів і міліардерів. Публічна бібліотека США складається з центральної (з читальним залом і абонементом) бібліотеки і декількох філіалів.
У 1849 р. у Великобританії створено комітет, який займався питаннями організації публічних бібліотек, а в 1850 р. ухвалив закон про публічні бібліотеки, що дозволив муніципалітетам міст з населенням 10 тис. витрачати невелику частину податків на створення й утримання музею чи бібліотеки. У першій половині ХІХ ст. окремі бібліотеки мали спеціальні будівлі, але більшість були розташовані в непристосованих приміщеннях – тісних і незручних.
Публічними бібліотеками користувалися головним чином робітники, ремісники, продавці. Публічні бібліотеки Франції, ті що були створені ще в період Великої Французької буржуазної революції, і ті, що виникли пізніше, були доступні тільки привілейованим верствам населення. Буржуазія вважала їх своєю власністю і часто присвоювала прочитані книги. Для робітників створювались комунальні бібліотеки. У Німеччині поширюються народні бібліотеки, які існували на громадські кошти. У 70-ті рр. ХІХ ст. у Болгарії широкого розвитку набули читалища – культурно-освітні заклади, де велася робота з патріотичного виховання населення в період підготовки повстання за національну незалежність проти Омської імперії.
Російська держава
Розвиток суспільства зумовив виникнення в Україні та Росії світської бібліотеки, бібліотеки при вищих навчальних закладах – Києво-Могилянській академії та Слов’яно-греко-латинській академії у Москві. У ХVІІ ст. в Росії створюється система державних закладів – приказів, при яких організовувались спеціальні бібліотеки. Виникнення першої бібліотеки (типографської) припадає на початок ХVІІ ст. В ній зберігалися рукописи, що використовувалися для друкування книг. Великою була бібліотека Посольського приказу, де зберігалися книги та рукописи, що надсилались із-за кордону. Були тут політична, юридична, філософська, природничо-наукова, релігійна література, а також словники, карти, плани міст та періодичні видання. Спеціальна бібліотека Пушкарського приказу (який керував виготовленням артилерійського озброєння) містила російські та іноземні книги з техніки, військової справи, архітектури, астрономії, математики, геометрії, географії. Книги видавалися майстрам, а також царським дітям для навчання. У бібліотеці Аптекарського приказу зберігалися медичні книги: з анатомії, фармакології, біології, ботаніки.
У 1687 р. в Москві відкривається Слов’яно-греко-латинська академія – перший московський вищий навчальний заклад. Її бібліотека мала релігійні, філософські та філологічні видання. На кінець століття в бібліотеці налічувалося 600 рукописних і друкованих книг.
У ХVІ-ХVІІ ст. широкого розвитку набули власні бібліотеки царів, духовенства, бояр, дворянства, видатних державних діячів.
Бібліотеки України, Білорусії, Прибалтики в ХVІ-ХVІІ ст.
У скрутному становищі знаходилася національна культура, в тому числі й бібліотечна справа, на територіях теперішніх України і Білорусії, землі яких у ті часи були предметом завойовницької політики панської Польщі та Литовської держави. Народи Прибалтики, України, Білорусії зазнавали утисків литовських і польських феодалів, що перешкоджало прогресивному розвитку національних культур. Значну роль у боротьбі проти католицтва та національного пригноблення відігравали православні братства. Вони організовували школи, друкарні та бібліотеки. Бібліотеки мали Львівське та Київське братства, школи Бреста, Вільна, Києва, Луцька, Могильова та ін. міст. Фонд бібліотеки Львівського братства складався з чотирьох частин: Слов’янські, грецька, латинські, польські книги релігійного і світського характеру. У 1632 р. в Києві заснований перший вищий навчальний заклад на території нашої країни – Києво-Могилянська академія. Її бібліотека поповнювалася релігійною. Науковою та навчальною літературою, що надсилалася головним чином із друкарні Київського братства. Просвітницька діяльність братств переслідувалась урядом Речі Посполитої і католицьким духовенством: закривались школи і бібліотеки, спалювались книги; зазнавали утисків діячі української культури.
Російська держава в ХVІІІ ст.
Реформи Петра І сприяли розвитку економіки і культури, вступу Росії в період зародження капіталістичних відносин, створенню наукових та спеціальних бібліотек, а також першої в Росії „Публічної всенародної бібліотеки”. В цей час формується бібліотечна думка, тобто починає свій розвиток бібліотекознавство як наука.
Особливу роль у збільшенні кількості бібліотек відіграли розвиток книговидавничої справи, введення нового світського шрифту та державні постанови Петра І про бібліотеки. Так, в „Духовному регламенті”, який склав Ф. Прокопович, мова йде про необхідність організувати бібліотеки у школах, тому що „без бібліотеки, як без душі академія”; передбачалось відкрити бібліотеку в умовні години не тільки учням, але й „іншим бажаючим”. У 1714 р. за наказом Петра І в Петербурзі відкриваються музей і бібліотека, доступні для всіх бажаючих. У ці роки відкриваються світські школи та спеціальні навчальні заклади: артилерійських, математичних, навігаційних наук, інженерні, ремісничі, гірничі та інші училища не тільки в Петербурзі та Москві, але у Казані, Астрахані, Оренбурзі.
До цього періоду належить і створення першої в Росії публічної бібліотеки в Москві, автором проекту якої був книговидавець В. В. Кіпріанов. Його батько в 1706 р. за наказом Петра І заснував при друкарні книжкову комору – „бібліотеку”, якій надавалося право збирання і продажу російських та іноземних книг. Ця бібліотека називалась „Публічна всенародна бібліотека”. У бібліотеці повинні були зберігатися всі видані в Росії книги та іноземна література. Кіпріанов передбачав загальнодоступне і безкоштовне користування фондами бібліотеки. На жаль, відомості про діяльність цієї бібліотеки до нашого часу не збереглися.
Наукові і спеціальні бібліотеки Росії ХVІІІ ст.
Ріст промисловості й економіки в ХVІІІ ст. сприяв створенню нових товариств і закладів, заводів та гірничих рудників, а водночас і зростанню кількості бібліотек – наукових та спеціальних. У 1724 р. заснована Академія наук. Основу бібліотеки Академії склали фонди бібліотеки, відкритої у 1714 р. в Петербурзі. Заснування державної наукової бібліотеки при Академії наук відповідало потребам суспільного і культурного життя, позитивно вплинуло на розвиток бібліотечної справи в Росії. Поповнювалась бібліотека за рахунок приватних книжкових колекцій вчених і громадських діячів, а також за рахунок купівлі книг. У 1725 р. в ній нараховувалось вже 12 тис. видань. Важливим джерелом комплектування фондів було придбання літератури за кордоном та обмін книгами з вітчизняними та зарубіжними науковими закладами, вченими і видавництвами. На кінець ХVІІІ ст. фонд бібліотеки Академії наук виріс до 52 тис. примірників. Бібліотека обслуговувала не тільки академіків, але й інших вчених, державних діячів, представників знаті.
Завантажити реферат