Сторінка
3

Приватизація як основна умова пожвавлення інвестиційної діяльності

Зрозуміло, що інвестиції можуть надійти у країну лише тоді, коли державою будуть створені сприятливі умови. Серед цих умов передусім виокремлюється створення бази для найширшого розвитку приватного сектору економіки. Саме на це спрямована програма приватизації, що втілюється в Україні.

Основні цілі інвестиційного процесу у ході приватизації:

• створення реального власника на підприємстві;

• залучення інвестицій на підприємства;

• суттєве поповнення державного бюджету, а також супроводження процесу приватизації.

Зазначимо, що процес приватизації постійно розвивається і змінюється відповідно до вимог суспільства.

Починаючи з 1992 p., тобто з часу прийняття законів України "Про приватизацію майна державних підприємств" і "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", кілька разів змінювалися орієнтири державної політики щодо основної мети, якої можна досягти завдяки приватизації. Так, через приватизацію передбачалось: "передати державну власність тим, хто на ній працює", "справедливо і рівно роздати державне майно всім громадянам", "перетворити населення в суспільство власників", зрештою, вимальовується новий орієнтир — "пошук ефективного власника".

Водночас змінювались і підходи до методики шляхів приватизації. На першому етапі переважали викуп і оренда з викупом. Це був найшвидший спосіб приватизації підприємств винятково членами трудових колективів. На базі приватизованих об'єктів створювалися закриті акціонерні товариства чи колективні підприємства. Сторонній інвестор практично не мав можливості брати участь у цьому процесі, а українські підприємства були позбавлені через це великих джерел фінансування.

Після прийняття Програми радикальних економічних реформ почався перехід до другого етапу реформ — до масової приватизації. Був введений в оборот приватизаційний майновий сертифікат. Відбулася якісна зміна об'єктів приватизації. Якщо в перші роки це були, як правило, невеликі об'єкти, то зараз приватизації підлягали індустріальні велетні — підприємства стратегічно важливих галузей економіки України. На їх основі створюються відкриті акціонерні товариства, акції яких пропонуються для продажу як широким верствам населення і фінансовим посередникам на сертифікатних аукціонах, так і шляхом проведення некомерційних конкурсів. Інвестори одержали можливість придбати акції при їх первинному розміщенні. Почав формуватися вторинний ринок цінних паперів. Були розроблені процедури проведення інвестиційних конкурсів.

Зараз починається третій етап приватизації. Він пов'язаний з переходом до грошової приватизації, з проведенням аукціонів за гроші, з конкурсами, з індивідуальною приватизацією стратегічно важливих підприємств, їх реструктуризацією.

Цьому етапу приватизації мають сприяти низка нових законів, укази Президента України і відповідні нормативні акти, підготовлені ФДМУ останнім часом. Указ Президента України "Про конкурсний продаж пакетів акцій відкритих акціонерних товариств у процесі приватизації" регламентує умови проведення комерційних і некомерційних конкурсів.

Конкурс — це спосіб приватизації, за яким пакети акцій продаються покупцю, який запропонував найвищу ціну (на комерційному конкурсі) або найкращі зобов'язання щодо подальшого розвитку об'єкта приватизації (на некомерційному конкурсі). Відповідно до Положення про застосування способів приватизації і Положення про підготовку, організацію і проведення конкурсів із продажу пакетів акцій, що належать державі, конкурс має відбуватись у два етапи, а його переможця визначатиме конкурсна комісія.

Визначено, що для продажу на комерційних конкурсах передбачаються пакети акцій розміром не менше 26 % статутного фонду (в окремих випадках для підприємств із великою вартістю основних фондів — не менше 15 %).

На некомерційних конкурсах передбачається продаж пакетів акцій вартістю не менше 51 % статутного фонду. Для проведення таких конкурсів можуть залучатися фірми-радники.

Указ Президента України "Про прискорення перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства" передбачає корпоратизацію, тобто перетворення у відкриті акціонерні товариства, 100 % акцій яких буде належати державі, усіх великих і середніх державних підприємств, крім тих, що увійдуть у перелік казенних. Це дасть змогу значно прискорити процес приватизації, оскільки зараз саме процес корпоратизації, що містить у собі оцінку підприємств, розробку його статутних документів, триває майже півроку.

Указом Президента України "Про заходи щодо регулювання відносин заборгованості підприємств" буде дозволено погашати прострочені борги державних підприємств і підприємств із державною часткою за рахунок продажу майна, що належить державі на цих підприємствах.

Нині ФДМУ доводиться одночасно розв'язувати протилежні завдання: з одного боку, продавати об'єкти приватизації якнайдорожче, щоб спрямувати більше коштів до державного бюджету, а з іншого — намагатися залучити максимальний обсяг інвестицій для українських підприємств.

Зрозуміло, що неконкурентні способи приватизації — викуп або пільговий продаж акцій працівникам і керівникам підприємств — можна розглядати лише з погляду їх подальшого перерозподілу. Неконкурентні способи продажу характеризуються продажем за номінальною вартістю, а іноді й зовсім безплатним переданням майна підприємства. Оскільки більшість коштів, що надходять для сплати, складають приватизаційні майнові і компенсаційні сертифікати, надходження в бюджет від неконкурентних способів продажу наближаються до нуля. Інвестиційний потенціал трудових колективів та інших категорій громадян, що мають пільги при придбанні акцій, дуже малий, якщо він є взагалі. Проте такі способи продажу акцій забезпечують певний соціальний ефект, оскільки дають змогу працівникам підприємств, які переважно ледь зводять кінці з кінцями, відносно дешево (за номінальною вартістю) чи безплатно одержати частину акцій свого підприємства. Неконкурентні способи продажу створюють досить широке коло власників акцій, які за сприятливої ситуації можуть реалізувати їх на вторинному ринку цінних паперів з метою одержання "живих" грошей.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Державне регулювання економіки»: