Сторінка
5
Отже, гроші виступають у ролі масштабу вартості та рахункової одиниці, що дає можливість здійснювати економічний облік національного продукту.
У процесі розвитку товарно-грошових відносин механізм міри вартості періодично змінюється. В умовах золотого стандарту всі товари прирівнювалися до золотого еквівалента й одержували ціну як певну вагову кількість цього металу, тобто ціни визначалися за ваговим масштабом і були відносно стійкими.
В епоху карбування монет виник масштаб цін, який спочатку збігався з ваговим. Так, в Англії грошова одиниця фунт стерлінгів дорівнювала фунту срібла, а монета карбувалася вагою І/240 фунта срібла.
Масштаб цін визначався державою як вагова кількість монетарного товару (золота чи срібла), що законодавча визнавалася за грошову одиницю. За золотомонетного стандарту грошова одиниця прирівнювалася до визначеної вагової кількості дорогоцінного металу; гроші виступали у формі золотих або срібних монет. Наприклад, у США за долар у 1900 р. було прийнято 1,50463 г чистого золота. Відповідно до цього визначався і валютний паритет окремих національних грошових одиниць. Якщо у 1913 р. один долар США відповідав у обігу 1,5 r, a англійський фунт стерлінгів - 7,3 г золота, то валютне співвідношення становило 1 і 4,87.
За грошової системи, яка базувалася на золоті, внутрішня вартість грошей безпосередньо залежала від вартості золота, звідси і з'явився вислів «грошовий товар». Центральні банки були зобов'язані купувати і продавати золото за фіксованою ціною, що виражалася в національній валюті. Наприклад, до 1933 р. унція золота (31,1 г) коштувала 20,67 дол. Ціни товарів за золотого стандарту і вільного ринкового ціноутворення змінювалися прямо пропорційно зміні вартості товару й обернено пропорційно вартості золота.
Золотий вміст грошової одиниці мав реальне значення в умовах обігу золотих грошей та розмінних на золото грошових знаків, оскільки на його основі визначалася ціна золота та курс національної валюти. В сучасних умовах, коли в обігу перебувають нерозмінні на золото паперові гроші, золотий вміст грошової одиниці втратив своє значення і держави перестали його законодавче встановлювати. Офіційний масштаб цін замінений фактичним, який формується стихійно, в процесі ринкового обміну. Ямайська валютна система, введена в 1976-1978 pp., офіційно скасувала розмін грошових знаків на золото, і масштаб цін визначається фактично під впливом попиту та пропозиції, слугує для зіставлення вартості товарів за допомогою ціни.
Скасування офіційного (золотого) масштабу цін не означає, що функція грошей як міри вартості повністю вичерпана. У сучасних монетарних теоріях ця функція трактується як «одиниця розрахунків» - з її допомогою оцінюють мінову вартість товарів. Однак власна вартість грошей формується на іншій основі. Паперові гроші, переставши бути представником монетарного товару, уособлюють у собі представницьку вартість загальної маси товарів, що обслуговуються відповідною масою грошей. Вартість грошей уже не грунтується на чітко визначеній кількості дорогоцінного металу (як це було за золотого стандарту), а визначається кількістю товарів і послуг, які можна придбати на ринку за гроші. Йдеться про визнання купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості за принципами кількісної теорії грошей.
Купівельна спроможність, або реальна вартість, грошей - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.
В умовах обігу нерозмінних на золото грошей (кредитних грошей) механізм функції міри вартості істотно змінився. Ціна знаходить підтвердження (вираз) безпосередньо в товарах і стає формою прояву мінового відношення даного товару до інших товарів, а не специфічно до одного «жовтого» металу (золота). Ціни на товари фіксують тільки відповідні пропорції між ними. А гроші являють собою показники мінових пропорцій, або форму мінової вартості, оскільки вони не мають власної вартості. Еквівалентна товару вартість нині виражається в кількості грошових одиниць, а не у ваговій кількості золота. Рівень цін на товари, що склався на ринку, визначає і масштаб цін (стандарт вартості), а не навпаки, як це було в умовах золотого стандарту. Отже, сучасні гроші теж є носіями мінової вартості, оскільки через обмін їх на звичайні товари можна виміряти вартість.
Економічний зміст вираження вартості за допомогою сучасних грошей можна сформулювати так: усі звичайні товари, надходячи на ринок, «шукають» собі грошовий еквівалент, котрий означає там готовність суб'єктів ринку купити відповідні товари. У зіткненні сторін - бажання продати і готовність купити - визначається в кінцевому підсумку мінова вартість товару чи та сума грошей, якою товар оцінюється та яка задовольняє обох суб'єктів операції. При цьому вони повинні мати чітке уявлення про мінову вартість грошей, що фактично склалася і діє на ринку, щоб установити ціну, адекватну вартості товару.
У масштабі країни вартість грошей визначається (як уже зазначалося) відповідно до загального рівня цін на товари та послуги. Існує обернено пропорційна залежність між загальним рівнем товарних цін і вартістю грошей. Коли індекс товарних цін (індекс «вартості життя») зростає - купівельна спроможність грошей обов'язково падає, і навпаки, зниження цін свідчить про підвищення вартості грошей. Але вартість, виражена в грошах, може змінюватися, оскільки вартість самих грошей схильна змінюватися. Тому для сучасних грошей важливого значення набуває стабільність стандарту вартості. Його нерідко ототожнюють із досягненням і підтримкою стабільності рівня цін в економіці країни. Відомо, що при цьому передбачаються необхідні засоби для підтримання вартості грошей. Мається на увазі збалансованість таких макроекономічних показників: економічного зростання, стабільності цін, повної зайнятості, платіжного балансу, державного бюджету та раціонального розподілу доходів.
Стабільність вартості грошей у будь-якій економіці залежить, крім усього іншого, і від наявної кількості (маси) грошей в обігу, тобто змінної величини, на яку справляє вплив центральний банк. Чим більше держава випускає грошей, тим меншою стає вартість грошової одиниці. В умовах загальної інфляції держава штучно оподатковує купівельну спроможність грошей. Різке знецінення грошей може призвести до того, що гроші перестануть виконувати функцію міри вартості.
Отже, сучасні грошові знаки є грішми для «рахунку». Вони виражають вартість сукупної товарної маси, що обертається в даний момент на ринку. За їхньою допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро-і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможливі належна їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни. Так, за допомогою рахункових грошей підприємство може заздалегідь визначити свої витрати на виробництво і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва, а в кінцевому підсумку - виробити правильну підприємницьку тактику і стратегію.
Завантажити реферат