Сторінка
1

Природа і функції грошей, грошова система, типи грошових систем

Гроші, природа грошей

В економічній теорії існують різні підходи до визначення суті і функції грошей. Так, по-різному трактують суть грошей прихильники трудової теорії вартості і представники інших теорій. Згідно з трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат товарного обміну, тобто гроші ма­ють товарну природу. Ця теорія пояснює виникнення грошей через аналіз чотирьох форм вартості: проста або випадкова; розгорнута; загальна грошова (див.рис. 1.). Вартість є внутрішнім змістом процесу об­міну. Вона проявляється у вигляді мінової вартості, тобто певної кількості пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. В умовах ринкової економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші є загальною фор­мою, в якій виражаються вартості всіх товарів.

Історично, перші акти обміну були у вигляді обміну одного товару на інший. Це був випадковий, епізодичний обмін. Уже в цій формі виражен­ня вартості, яка отримала назву простої або випадкової, товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношен­ню до іншого товару і тому знаходиться у відносній формі власності. Другий товар, споживча вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться у еквівалентній вартості. Схе­матично це можна показати на рис. 1.

Рис. 1. Форми вартості.

Звернемо увагу на те, що еквівалентна роль товару Б не є його при­родною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар А почне виконувати роль еквівалента. Все зале­жить від того місця, яке займає товар у міновому відношенні. Тому приходимо до висновку, що товар-еквівалент не є продуктом домовле­ності між людьми, він також не винайдений державою, він результат обміну. Товаровиробники, обмінюючи продукти своєї праці, виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші товари, які з цієї причини і виступають в еквівалентній формі. Ці зауваження можна відне­сти і до всіх наступних форм вартості.

З розвитком обміну, на зміну простій формі вартості приходить повна, або розгорнута форма вартості. Товару, що знаходиться у відповідній формі вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість.

Велика кількість товарів-еквівалентів свідчить про розширення сфери обміну. Обмін стає регулярним явищем. Разом з тим мінові пропорції все більшою мірою починають визначатися вартостями то­варів, обмін набуває характеру ділових гос­подарських стосунків, в основу яких зак­ладається затрачена праця.

Однак, коли в обмін систематично у великих кількостях стали надхо­дити продукти праці, виникли певні труднощі. Наприклад, власникові товару А потрібен товар Б1, а власникові товару Б1 потрібен товар Б2. Безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник то­вару А повинен поміняти його спочатку на товар Б2, а потім Б2 на то­вар Б1. Це значно ускладнювало процес обміну.

З подальшим розвитком обміну стихійно із всіх товарів виділяється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші то­вари. Виникає загальна форма вартості.

Товар, за яким закріплюється вла­стивість безпосередньо обмінювати­ся на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні

Ця форма вираження вартості також не вирішувала всіх суперечно­стей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживчої вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга - задоволення по­треб людей в споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент пови­нен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживча вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини, товар-еквіва­лент часто змінювався. Це викликало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було і те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відповідно не­великій території.

У зв'язку з цим, поступово, майже скрізь, де людство дійшло в своє­му розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль по­чала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Виникає грошова форма вираження вартості.

Бачимо, що грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріп­люється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю приро­дою. Воно стає ними лише в результаті процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості.

Отже, згідно з трудовою теорією вартості, гроші — це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів і став загальним еквівалентом.

Виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втілен­ням людської праці. З появою грошей весь товарний світ остаточно роз­коловся на два полюси: на одному полюсі - гроші, як втілення суспіль­ної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, при­ватної праці. В результаті обмін товарів на гроші є по суті визнанням суспільства індивідуальних, приватних затрат праці.

На відміну від прихильників трудової теорії вартості, представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей, причому існує декіль­ка принципово різних підходів. Прихильники першого (М.Фрідман, А. Шварц та ін.) розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як тимчасове вмістилище купівельної сили. В основі іншого підходу (К. Макконнелл та С.Брю "Економікс") є таке визначення грошей: гроші - це все, що виконує функції грошей. Представники іншої школи визначають: