Сторінка
3

Українські Карпати

Рельєф.

Північна частина Коломийського району лежить у Передкарпатті ,південна – у межах Покуття. Поверхню Передкарпаття займає підвищена полого хвиляста рівнина , значно розчленована. Покутську частину складають низькогірні хребти з пологими схилами, куполо-подібними вершинами , розділені річковими долинами. Переважаючі абсолютні висоти в долині р. Прут – 200-300м, Передкарпаття і Покуття – 300-400м.Найвищі ділянки району – на південно-західній окраїні району на границі з Надвірнянським і Косовським районами 600-800 метрів над рівнем моря .Весь район розташований у Передкарпатській височинній фізико-географічній області та в Звнішних Карпатах .

Тектонічні структури.

Територія району лежить у межах двох великих тектонічних структур: південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи (Волино-Подільської плити ) і Передкарпатського передового прогину. Платформенна ділянка займає північно-східну окраїну району (приблизно 1/3), південь і захід займають Зовнішня і Внутрішня зони Передкарпатського прогину.

Волино-Подільська плита являє собоюсхил Українського кристалічного щита .Її кристалічний фундамент занурений під потужну товщу (до 3000м ) палеозойських і мезозойських відкладів , що мають нахил пластів усього 1-2 градуси .

Передкарпатський крайовий прогин є частиною Карпатської геосинкліналі. Внутрішня зона (запрутська, південий схід району ) вкрита потужною товщею(до7000м ) відкладів крейдового, палеогенового і неогенового періодів. Як правило, всі вони морського походження ,в окремих місцях зігнуті в пологі складки . Зовнішня зона прогину відокремлена від попередньої лінією розломів. Вона має платформенну структуру з характернеми куполоподібними складками і блоковою будовою, що спричинена тектонічними розломами і скидами.Товщина осадових порід сягає 3000м. Обидві зони зверху вкриті наогеновими моласами, що складаються з пісковиків , конгломератів, глин, рідше мергелів і вапняків.

Корисні копалини .

Заслуговують на увагу невеликі і забуті нафтові промисли Слободи Рунгурської та буровугільні родовища Ковалівки, Спасу , приурочені до Зовнішньої зони прогибу. З метасома-тичними вапняками тиранської свити (верхній тортон ) пов’язані промислові поклади самородної сірки Назірної, які залягають в покрівлі гіпсів та ангідритів або переверстуються ними. Є поклади газу. В достатній кількості є будівельні матеріали ( пісковики, гравій, галечник), в багатьох містях виходять глини, придатні для виробництва цегли та черепиці. Під час глибоких розвідкових пошуків нафти та газу на території с. Коршів виявлено сірководневі води близько Мацестинського родовища на Кавказі. Є кухонна сіль, торф, озокерит .

Геологічна будова.

Територія плити та Зовнішньої зони складена породами неогенового періоду кайнозойської ери (верхній міоцен): глини, пісковики, гіпси, ангідрити, солі, алевроліти; Внутрішньої зони- породами неогенового періоду (нижній і середній міоцен ): конгломерати , пісковики , глини, солі, аргіліти.

В кінці палеогену (25млн. р. тому ) почалося підняття Карпат. Одночасно відбувалося опускання Пеердкарпатського крайового прогину, що почав заповнюватися потужними товщами (5-7км. )осадових порід, які називаються моласами. Це продукти руйнування гір, складені конгломератами , пісковиками, мергелями, що виносились у прилеглий морський басейн. Опускань разом Передкарпатським крайовим пргином зазнавала і Волино-Подільська плита, частина якої відкололася і утворила Зовнішню зону названого прогину. Море, що затопило в неогені згаданий простір , називають Сарматським, яке в зв’язку з підняттям Поділля і Карпат поступово перетворилось у вузьку лагуну і почало відступати у південно-східному напрямку (9-14 млн. р. тому). Вслід за відступаючим морем побігли паралельно одна до одної річки . Кінець неогену ознаменувався і другою фазою карпатської складчастості , утворенням розломів у Внутрішніх Карпатах . У результаті горизонтальних стискань зовнішня антиклінальна зона Карпат була зірвана по поздовжніх розломах і наступна на Внутрішню зону краєвого прогину. Насуви в окремих випадках сягають 16-20км. (південний захід району).

В четвертому періоді відбулося кілька етапів материкового зледеніння, що позначилося в розвитку рельєф регіону. Тектонічні рухи привили до зміни напрямків річкових долин карпатських річок, в даний час Карпати продовжують рости, зазнаючи вертикальних підннять ( до 5-11мм.на рік) і горизонтальних переміщень у північно- східному напрямку. Про молодість Карпат свідчать і землетруси, епіцентри яких розміщені далеко за межами України умасиві Вркнча ( Румунія) . Останні сильні землетруси вілчувались у межах Коломийського району в 1977, 1986, 1999, та 2000р.

Геоморфологічне районування .

Рельєф Коломийського району генетично та історично дуже різноманітний і входить до складу таких геоморологічних областей і районів :

І.Область Придністровського Покуття, де панує рівнинно-пластовий рельєф з поширенням долинно-балочних форм. Отинія-Коршівський акумулятивний район з поширенням терас середнього рівня (5і4тераси) з олинно-балочними формами;

Прутський район, який представлений терасами нижнього ярусу, акумулятивний, рівнинний.

ІІ. Передкарпатська область. Тут є акумулятивний тип рельєфу різного ступення і глибини ерозійного розчленування на передкарпатському передовому прогині.

Переніжин-Рожнівський район зі скульптурно-зсувними та ерозійними формами на глинисто-піщаних відкладах дашафської свити Зовнішньої зони прогину .

ІІІ. Підгірська область структурно-ерозійних низько гір’їв, які утворені на піднятих складках Внутрішної зони прогину. Слободо-Рунгурське структурно-ерозійне низькогір’я .

Клімат.

На клімат Карпат найбільше впливає географічна широта , а також абсолютна висота над рівнем моря, віддаленість від океану , рельєф , що оточує області, характер підстилаючої поверхні. Наприклад візьмемо Коломийський район: він одержує 100-105ккал/см2 сонячної радіації і лежить в двох кліматичних зонах – теплій (східна рівнинна частина) і помірний (західна, північна і південна