Сторінка
2
Іншим напрямком використання даних про басейнові історико-динамічні морфолітосистеми є проведення експертиз екологічного змісту різних природно-технічних геосистем (ГПТ), як функціонуючих, так і тих, які проектуються [І]. Особливе місце тут належить експертизі водогосподарських ГПТ. Як приклад, можна привести екологічну оцінку наслідків функціонування розташованих на території України допоміжних гідротехнічних споруд ( Вижівського водозабору і системи водоканалів верхів'їв р.Прип'ять) водогосподарської природно-технічної геосистеми "Дніпровська - Бузький канал" (ДБК), головна частина якої зведена на території Білорусі [б]. Споруджені на початку 60-х років вказані гідротехнічні об'єкти повинні були забезпечити функціонування всієї ГПТ ДБК відведенням близько 2/3 витрат прип'ятської води по системі каналів від місця впадіння в р.Прип'ять р.Вижівки на територію, нині, сусідньої держави. За результатами моніторінгових спостережегнь, протягом 15-20 років після здійснення цього проекту, відбулись доволі значні трансформації природно-територіальних комплексів (ПТК), в першу чергу заплави, на розташованій нижче Вижівського водозабору ділянці р.Прип'ять (на відстані десятків кілометрів). Була встановлена послідовність зміни стану окремих компонентів ПТК:
гідрологічні умови - ерозійно-акумулятивні процеси - мікрокліматичні умови і меліоративні властивості грунтів і поверхневих порід - рослини і живі організми. Основною причиною цих змін було штучне зменшення витрат р.Прип'ять. Результатом цього стало зникнення, особливо під час межені, поверхнево єдиного водного потоку, його фактичний розпад на окремі плесові ділянки. Разом з тим, вздовж не всюди морфологічно чітко виражених притилових швів заплавної тераси з'явились ознаки заболочування і нові ділянки боліт. На наш погляд, між цими явищами існує прямий зв'язок, викликаний тим, що, за нових умов, єдиний водний потік, враховуючи високі фільтраційні властивості алювіальних відкладів, активніше починає використовувати підземні, шляхи стоку, зокрема поховані русла, стариці. В результаті відбувається досить швидка деградація русла, короткочасне і локалізоване підсилення ерозійних і дефляційних процесів на перекатах, замулювання плесів тощо. Але ланцюг змін, через геоморфологічні системи, торкнувся і геологічного середовища. Відповідний відрізок верхів'їв р.Прип'ять розташовується в межах Любешівсько-Прип'ятської, Малоритської і Камінь-Каширської басейнових історико-динамічних морфолітосистем, сформованих протягом мезозою-кайнозою. Потужність морфолітогенетичних "тіл" цих морфолітосистем становить в середньому 100 -150 м. Основними елементами їх будови є практично суцільні нижньо- і верхньокрейдовий і четвертинний морфолітогенетичні горизонти, серед типів просторових співвідношень яких переважають перестилання і, частково, вкладення (для умов четвертинного горизонту). Звертають на увагу і різні напрямки регіональних нахилів цих горизонтів: у крейдових - західний і північно-західний, четвертинному - північний і північно-східний. Палеогенові і неогенові горизонти тут надзвичайно розокремлені і зустрічаються у вигляді фрагментів, площа яких рідко перевищує перші км2, а потужність - 10 м- В цих басейнових морфолітосистемах розвинутий комплекс експонованих і похованих долинних форм відповідного віку, за походженням - вони континентальні (флювіальні, льодовикові, воднольодовикові) і підводні, які є елементами історико-еволюційних рядів виділеної нами в межах платформеної частини України "мезозой-кайнозойської долинної формації" і між якими ймовірно існують не тільки просторові, але й системні, структурно-функціональні відношення [4]. Любешівсько-Прип'ятська, Малоритська і Камінь-Каширська басейнові морфолітосистеми характеризуються різними напрямками простягань ( і, відповідно, підземного стоку в них) в крейдових і четвертинних (похованих ранньочетвертинних і сучасних експонованих) долинах. За умови зниження рівнів в руслі і, відповідно, збільшення підземної фільтрації річок, починають "оживати" і поховані крейдові долини, тим більше, що тут розташовані області їх сучасного живлення і транзиту. Найбільш "мобільними" ланками басейнових історико-динамічних морфолітосистем е експоновані денудаційно-акумулятивні підсистеми, в даному випадку руслової частини р.Прип'ять, оскільки саме тут найактивніше взаємодіють ендогенні і екзогенні енергетичні потоки. Для них характерний стан підвищеної динамічної рівноваги, відхилення від якого відбивається в співвідношенні ерозійних і акумулятивних процесів, зміні нахилів земної поверхні. Це пояснюється тектонічною позицією споруд ГОТ ДБК, які розташовані або перетинають в напрямку з півдня на північ розломні і склепінієво-блокові (зокрема Ратненську) структури, що відносяться до зон, в основному, північно-східного простягання і субширотної Північно-Української горстово-грабенової зони тектоно-магматичної активізації [2]. Тут відбувалось активне поповнення басейнових історико-динамічних морфолітосистем ендогенною енергією. На цій території в мезозої-кайнозої проявлялись складнодиференційні, градієнтні, часто інверсійні, тектонічні рухи. Детальні структурно-геоморфологічні дослідження вказують на широкий розвиток в будові розломних зон і склепінь дрібних блокових структур, які відрізняються розмірами, конфігурацією, режимом і амплітудою рухів. Це підтверджують і значні амплітуди сучасних висот обмежуючих поверхонь похованих морфолітогенетичних горизонтів басейнових морфолітосистем, які перевищують перепади висот експонованої поверхні в кілька разів. Поздовжний профіль річки є результатом спільної дії ендогенних і екзогенних чинників. Порушення встановленого балансу господарською діяльністю, в результаті різкого зменшення і, навіть, повного припинення дії водного потоку на його річище, сприяє більш активній дії і впливу на земну поверхню ендогенного чинника. Найбільш активно це проявляється на перекатах і залежить від типу зчленування тектонічних структур, розташованих під руслом. Співставлення схеми розташування перекатів і плесів з картами палеогеоморфологічними і похованих рельєфів свідчить часто про співпадання перекатів і похованих вододілів, які розташовані на глибині десятків метрів від сучасної поверхні. В той же час, плеси досить нерідко перетинаються або повністю вкладаються в контури похованих долин. Волинське Полісся характеризується сучасними диференційними рухами позитивного знаку. Думається, що недостатнє врахування цього чинника та структури морфосистем земної поверхні (наприклад, проведення штучних річищ через ділянки піднять) є основною причиною порушення цілісності і виходу з ладу іншого типу водогосподарських ГОТ території Полісся -осушувальних систем, причому збудованих не тільки "за Польщі", але й відносно недавно ~ в 60-70-гі роки. Це підтверджується зокрема в роботах І-Коротуна і інших дослідників [7]. Басейнові історико-динамічні морфолітосистеми представляють собою форму геоморфологічної організації природного (геолого-географічного) середовища, основним змістом яких є накопичення, перерозподіл і дисипація речовинно-енергетачних потоків природного і техногенного походження. Знання основних закономірностей їх будови, структури, розвитку, сучасної динаміки, дозволяє не тільки реконструювати древні природні умови, але й використовувати їх при проведенні екологічних експертиз діючих і проектуємих природно-технічних геосистем.
Завантажити реферат