Сторінка
3
Значення всіх видів полів моделі (2) – детермінованих з аргументами (R,t) і детерміновано-стохастичних з аргументами (w,R,t) – можуть бути як "суто" числовими, так і інтегральними характеристиками (ознаками) за комплексом вихідних числових величин або якісних параметрів, виражених за якісною (символьною, вербальною тощо) ознакою. Крім того, нижчі за ієрархією поля параметрів макросистеми ДТ мають власні просторові області (субобласті SR) у складі R, тобто є субполями у складі як кожної групи показників ДТ, так і ДТ взагалі. Отже
R Î [SR(КМ)(R,t)], R Î [SR(КМ)(w,R,t)] ; (3)
R Î [SR(ЕЛ,n)(R,t)], R Î [SR(ЕЛ,n)(w,R,t)] , (4)
де SR – символ, що маркує відповідні просторові субобласті компонентів (КМ) і елементів n-го рівня (ЕЛ,n) груп показників стану ДТ та її складових частин – екосистем природних або природно-технічних територіальних утворень.
Записи (3) і (4) є символьно-загальнофункціональними. Тобто, наприклад, субобласть субполя певного елемента за (4) у свою чергу просторово диференційована за відповідними величинами або ознаками тощо (значеннями субполя), сукупність (набір) яких, як складників елемента, чисельно (символьно) і визначає (формує) власне цей елемент. Так, наприклад, просторова субобласть загального субполя елемента першого рівня "рід ландшафту" компонента цього елемента "тип ландшафту" групи показників стану певної макросистеми ДТ за ландшафтною ознакою (або ландшафтної групи показників) сформована субобластями наявних на досліджуваних територіях родів ландшафту, значення субполів кожного з яких подані вербально ("лесова сильно розчленована закарстована височина на осадових відкладах із сірими лісовими грунтами" тощо) або символьно (кодом "15", відповідним зазначеній височині, і т.ін.). Таким же чином, наприклад, просторова субобласть загального субполя, вираженого за вербальною ознакою як "ділянки осушування", тобто компонент "функціонально-конструктивної" групи показників осушувально-зволожувальної системи (як ПТТУ, заданого "технічно"-детермінованим полем), може бути сформована субобластями гончарного дренажу, відкритої мережі, механічного водопідйому і т.ін. Зазначені приклади наведені саме для "складних випадків" задавання значень полів моделі (2) (при однокомпонентній та одноелементній "представленості" та "полігамності" компонентів і елементів, див. далі), позаяк територіальні утворення, значення полів яких є числовими характеристиками, практично не потребують особливих коментарів.
З іншого боку зрозуміло, що на мезорівні макросистема ДТ [див. модель (2)] у загальному випадку може бути формалізована системними сукупностями компонентів за групами показників її стану, а на мікрорівні – сукупностями елементів за компонентами груп показників з відповідним подаванням просторово-часової динаміки через детерміновані і випадкові субполя і їх системи належного рівня. Тобто, за такого підходу у щойно поданому прикладі компонент "ділянки осушування" був би вже "моногамним" і містив набір (сукупність) нижчих за ієрархією самостійних елементів: гончарного дренажу, відкритої мережі і т.ін.
За наявності ж розглянутої вище однокомпонентної у групах або одноелементної у компонентах груп "представленості" їх членів обов'язково зберігається "полігамність" складників кожного такого компонента або елемента у тому чи іншому вигляді. Так, наприклад, у монографії [1] при загальному дотриманні ієрархічно-параметричного ланцюжка "групи показників – компоненти груп – елементи компонентів" у гідрологічній групі показників макросистеми регіону, що досліджувався, був вирізнений лише один компонент – "тестові річкові басейни" (першопорядкові для районування річкові басейни або їх групи, конкретний набір яких з власними межами кожного басейну і сформував "полігамність" зазначеного компонента), а у складі компонента – єдиний елемент "інші річкові басейни" (певні групи басейнів наступного порядку, межі гідрографічної мережі яких маркували комплексний набір просторових субобластей елемента). У наведеному прикладі використана двомірна система задавання просторових областей полів і субполів гідрологічної групи показників за "гідрографічним" критерієм. А проте просторові області цієї групи можуть бути задані і більш тематично складно – як у двомірній, так і у тримірній системах через планове положення певних структурних частин річкової долини (у т.ч. спільно з геоморфологічною групою) або через використання характерних висотних позначок (горизонталей) тощо.
На етапі модельної параметризації використовуються також потрібні, алгоритмічно визначені конкретною специфікою районування, одно- і міжрівневі (макро-, мезо- і мікрорівні) побудови комбінацій (спільних параметричних систем і субсистем) "різногрупових" компонентів і елементів за відповідними групами показників стану досліджуваних територій і субполів таких комбінацій. Слід зазначити, що при формуванні параметричної структури гідроекологічного районування територій, на відміну від формалізації екосистем власне водних об'єктів (див. [4]), члени різних рівнів можуть бути диференційовані на "модельні", тобто ті, що модельно картографуються для завдань районування, і "умовно модельні", тобто ті, для яких таке картографування принципово можливе, але не є актуальним чи домислюється у неявно вираженій (посередній) формі, або ті, для яких картографування спеціально здійснюється лише як допоміжно-проміжне рішення. Тобто, наприклад, знову-таки для ландшафтної групи за спрямованістю районування у [1] "модельним" елементом був обраний елемент "рід ландшафту", тоді як компонент "тип ландшафту", куди входив цей елемент, залишився "умовно модельним", оскільки просторові субобласті типів ландшафту у цілому спеціально не вирізнялись, хоча й типологічна ознака ландшафтів бралась до уваги.
Завантажити реферат