Сторінка
2

Шкідники сільськогосподарських культур

Черемхова попелиця — Rhopalosiphon padi L. Цикл розвитку попелиці дводомний. Зимують яйця в основі бруньки на верхівці пагінців черемхи. іноді — на глоді, яблуні, груші та інших деревах, але в цьому випадку засновниці, що відроджуються весною, гинуть. На черемсі ж відбувається розвиток кількох весняних генерацій комахи. Навесні крилаті попелиці перелітають на злакові культури, особливо пшеницю та кукурудзу, де утворюють густі колонії по всій рослині. Восени самки-носії статевої генерації знову мігрують на черемху, де відбувається статевий цикл розвитку, і відкладають яйця, що зимують.

Пшеничний трипс — Haplothrips tritici Kurd. Зимує личинка у поверхневому шарі ґрунту і на його поверхні під рослинними рештками. Навесні перетворюється в пронімфу, потім — на німфу. У фазу початку колосіння озимої пшениці зявляються дорослі трипси, які відкладають по 4-8 яєць спочатку за колосковими лусочками, а потім — зерном. У період воскової стиглості зерна личинки йдуть на зимівлю.

Хлібна смугаста блішка — Phyllotreta vittula R. Зимують жуки під опалим листям у лісах, лісосмугах, садах або у верхньому шарі ґрунту, зявляються на посівах зернових в квітні, де пошкоджують листя. Самки відкладають яйця в ґрунт на глибину не більше 3 см. Личинки живуть у ґрунті, живляться корінцями злаків і перегноєм. Молоді жуки зявляються на початку липня, вони живляться на посівах кукурудзи та дикорослих злаках, після збирання врожаю відлітають у місця зимівлі. Комахи мають одну генерацію.

П’явиця: червоногруда (звичайна) — Oulema melanopus L. Зимують жуки у ґрунті на глибині 3-5 см на полях, де вирощували зернові, та в лісосмугах. Навесні при температурі повітря понад плюс 9-10С (початок фази виходу озимих в трубку) комахи розлітаються переважно на крайові смуги ярих культур. Яйця відкладають ланцюгом на нижньому боці листків, через два тижні відроджуються личинки, які згодом вкриваються слизом. Розвиток личинок на озимій пшениці збігається з фазами прапорцевого листка і формування зерна, а на ячмені — від виходу рослин в трубку до початку воскової стиглості зерна. Шкідники заляльковуються у ґрунті, а через два тижні відроджуються молоді жуки. Ці комахи мають одну генерацію.

П’явиця синя — O. lichemis V. Шкідник відрізняється від червоногрудої п’явиці дещо меншими розмірами (тіло жука 3,5-4 мм завдовжки), синім забарвленням. За особливостями розмноження п’явиця синя подібна до червоногрудої.

Хлібні жуки — Anisoplia: — Жук-кузька — A. austriaca H.; Жук-хрестоносець — A. agricola Poda. Зимують личинки у ґрунті на глибині 35-40 см і більше. Залялькування відбувається наприкінці травня — початку червня у ґрунтових колисочках на глибині 10-15 см . Жуки після виходу з ґрунту заселюють посіви зернових колосових у фазі молочної та воскової стиглості зерна. Яйця самки відкладають у ґрунт на глибину 10-20 см, переважно на просапних культурах або на парах. Через 2-3 тижні виводяться личинки, які розвиваються протягом 22-25 місяців Цикл розвитку цих шкідників дворічний.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни, своєчасне і якісне проведення основного та передпосівного обробітку ґрунту, збалансоване удобрення, вирощування стійких сортів, дотримання сортової агротехніки. Проти ґрунтових видів шкідників проводять протруєння насіння із зволоженням або водною суспензією (10 л води на 1 т) інсектицидом промет 400, 40%-й т.к.с. (2 л/т) та ін. У разі чисельності фітофагів, що перевищує економічні пороги шкодочинності (ЕПШ), здійснюють обприскування посівів одним із препаратів: БІ-58 новий 40%-й к.е. (1,5 л/га); Диметрин новий 40% к.е. (1-1,5 л/га); децис 2,5%-й к.е. (0,25 л/га); карате, 5%-й к.е. (0,15 л/га); сумітіон, 50%-й к.е. (0,6-1,0 л/га); фюрі, 10%-й в.е. (0,07 л/га); сумі-альфа, 5%-й к.е. (0,2 л/га); кінмікс, 5%-й к.е. (0,2-0,3 л/га); волатон, 50%-й к.е. (1,5 л/га); Циклон 10% к.е. (0,1-0,15) та ін.

2. Шкідники кукурудзи

Серед шкідників даної культури найбільш поширені і завдають значних збитків багатоїдні комахи: ковалики: темний, посівний, смугастий і ін.; чорниші: мідляк кукурудзяний, широкогрудий та ін.; кукурудзяний стебловий метелик; попелиці: звичайна злакова, соргова або кукурудзяна, волохата кукурудзяна; південний сірий довгоносик.

Посівний ковалик — Agriotes sputator L. Жуки, що відродилися влітку, залишаються зимувати в ґрунті і виходять на поверхню навесні (у квітні на півдні і з травня — на півночі). Самки відкладають яйця у верхньому шарі ґрунту біля рослин. За період розвитку личинки проходять 11-12 віків. У залежності від температури личинки розвиваються 3–4 роки і більше. Заляльковуються личинки в липні чи навіть у серпні на глибині 10–20 см, через 8–12 днів з лялечок з’являються жуки, які залишаються зимувати в ґрунті.

Ковалик степовий — Agriotes gurgistanus. На відміну від інших шкідливих видів Agriotes у цієї комахи зимують тільки личинки різних віків, заляльковування яких відбувається в травні — червні. Тривалість розвитку лялечки становить 10–12 днів. Окрилення жуків починається з кінця травня, масове — у липні.

Личинки розвиваються неповних 4, а на крайньому півдні — 3 роки. Личинки нової генерації відроджуються в липні — на початку серпня, дорослі личинки заляльковуються в середині червня. У матеріалах ґрунтових розкопок зустрічаються личинки чотирьох вікових категорій.

Ковалик блискучий — S. аeneus L. Зимують личинки різного віку у ґрунті на глибині від 25-35 до 70-90 см. Навесні, за польової спілості ґрунту, вони піднімаються у верхній шар (1-8 см), живляться набубнявілим насінням, паростками різних рослин, корінцями та підземною частиною стебла озимих. Характерною особливістю ковалика блискучого є вертикальні міграції у ґрунті, тісно пов’язані з гідротермічним режимом орного шару, а також наявністю, видовим складом і станом рослинності. До жовтня — початку листопада личинки перебувають переважно в шарі 3-20 см, заляльковуються шкідники у ґрунті на глибині 10-14 см. Повний цикл розвитку коваликів відбувається в ґрунті і триває 3-5 років.

Чорниші — Tenebrionidae: мідляк кукурудзяний — Pedinus femoralis L.; мідляк широкогрудий — Blaps lethifers Marsch. Зимують жуки та личинки шкідника у ґрунті в лялечкових колисочках на глибині 15-30 см. У квітні жуки виходять на поверхню і живляться бур’янами, іноді сходами злакових і технічних культур. Яйця відкладають, починаючи з травня і до кінця вегетації, у поверхневий шар ґрунту (2-10 см). Личинки харчуються набубнявілим насінням, виїдаючи в ньому порожнини, а також пошкоджують підземну частину стебел, паростки та коріння.

Кукурудзяний стебловий метелик — Ostrinia nubilalis Hb. Зимує гусінь в стеблах пошкоджених рослин. Навесні при температурі плюс 15-16С заляльковується, а через 3-5 днів самки комах відкладають яйця купками по 15-20 шт. на нижній бік листків. У зонах Полісся та Лісостепу стебловий метелик має одну генерацію, а в Степу, де він пошкоджує головним чином кукурудзу, буває і друга генерація.

Заходи захисту. Вирощування кукурудзи в сівозміні, міжрядний обробіток ґрунту в найбільш уразливі стадії розвитку коваликів, пластинчастовусих, совок. Проти ґрунтових фітофагів проводять обробку насіння прометом 400, 40%-й т.к.с. (25 л/т) за щільності личинок коваликів до сівби 3-5 і більше особин на 1 м2. На початку і в період масового відкладання яєць самками кукурудзяного стеблового метелика проводять випуск трихограми (50-200 тис/га). При масовому виході гусені з яєць у разі заселення 10% рослин посіви обробляють одним із препаратів: арріво, 25%-й к.е. (0,32 л/га); децис, 2,5%-й к.е. (0,5-0,7 л/га); карате, 5%-й к.е. (0,2 л/га); фастак 10%-й к.е. (0,1-0,15 л/га); золон, 33%-й к.е. (1,5-2 л/га) та ін.