Сторінка
1

Національна, державна та військова символіка України

НАЦІОНАЛЬНА, ДЕРЖАВНА ТА ВІЙСЬКОВА СИМВОЛІКА В УКРАЇНІ. ПИШАЙСЯ ТА ПОВАЖАЙ НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ ДЕРЖАВИ

Кожна держава прагне виявити себе І свою сутність у національних символах, якими є герб, прапор і гімн, 28 червня 1996 року була прийнята Конститу­ція України, де в статті 20 визначено; "Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України І Державний гімн України". Проблема походження державної символіки не тільки політична, вона сягає народних традицій, що закла­далися з глибини історичних віків аж до наших днів.

Мета цієї лекції - прослідкувати, як історично склалася державна та військова символіка України, навчити особовий склад Збройних Сил України пи­шатися і поважати національні символи нашої дер­жави,

Український національний символ - тризуб — сягає корінням у сиву давнину, коли людина тільки-но почала своє самоусвідомлення та самоствердження. Одне з пер­ших зображень тризуба на нашій території зафіксоване на кам'яній застібці періоду Трипільської культури (ІУ-ІІІ тис. до н.е.), знайденій біля дніпровського острова Шанця. У V ст. до н.е. - IV ст. н.е. цей символ охоче карбували на своїх монетах правителі Боспорського царства. Згодом його прий­няли і почали активно використовувати пращури сучас­них українців,

Археологічні розвідки на Полтавщині та Київщині підтверджують, що на землях Центральної України тризуб був відомий як символ влади, знак родових старійшин або племінних вождів ще у УІ-УІІІ ст.ст., задовго до Рюриковичів.

Перша згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі/датована Х от., збереглася в болгарському рукописі, де зображені дружинники Святослава, що тримають пра­пори, увінчані тризубом. Згодом цей князівський знак зустрічається на печатках, монетах, цеглі, з якої будували тогочасні церкви та ін.

Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а висту­пав лише в ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян, тобто набуває статусу герба. У Х-ХІІІ ст.ст. зображення тризуба було поширене на великій території від Криму до Новгорода, від Кавказу до Франції та Швеції, що закономірно, оскільки на цей час припадає пік могут­ності та активної міжнародної діяльності Київської Русі, державним символом якої був саме тризуб.

Водночас із посиленням використання цього знака в побуті (орнаментах тканин, карбуванні, різьбярстві, писанкарстві тощо) та розширенням географічних меж його вживання відбулися значні зміни у графічному зобра­женні тризуба. Суть їх полягала в ускладненні елемента­ми плетінкової форми, що своєрідно відбивало ускладнен­ня структури давньоруського суспільства. Саме ці графічні [ зміни і зумовили своєрідність, оригінальність української геральдики. Занепад Київської Русі призвів до тимчасо­вої втрати тризубом ролі загальнодержавного символу.

Новий стан у розвитку української державної символі­ки тісно пов'язують з появою козацтва і його військово-політичної організації - Запорізької Січі. Як свідчать дже­рела, вперше герб (печатка) українських козаків з'явився у "1576 році, коли польський король Стефан Баторій дару­вав гетьману разом з іншими атрибутами влади печатку з зображенням постаті козака у високій шапці й пороховим рогом при боці та рушницею на плечі.

Спершу цими печатками користувалися старшини реє­стрових козаків і колові отамани Запорізької Січі, а після Національно-визвольної війни українського народу 1648 - 1657 рр., тобто коли знову відродилася українська дер­жавність, ними завіряли найважливіші гетьманські доку­менти. При цьому варто відзначити, що на відміну від деяких регіональних зображень гербів тих чи інших міст, які несли зображення тризуба, український герб мав прак­тично всеукраїнське значення. Ним користувалися гетьма­ни Лівобережжя та Правобережжя України.

В середині XIX ст. в ході розвитку національно-визволь­ного руху на Західноукраїнських землях Руська рада, звер­нувшись до історичних традицій Галицько-волинського кня­зівства ХІІІ-ХІУ ст.ст., прийняла як національну емблему (знак українців Галичини) колишній герб князівства: зображення жовтого (золотого) сяйва на блакитному полі. фактично аж до початку XX ст. тризуб використовувався лише у дворянсь­ких гербах, геральдиці міст, книжкових заставах тощо.

Нове життя для цього державного символу настає після проголошення Центральною Радою у січні 1918 р. IV Універ­салу, коли було визнано за необхідне використати знак кня­зівської влади київських князів - тризуб як герб Української Народної Республіки, що символізувало б спадкоємність дер­жавної традиції в українських землях. В лютому 1918 р. голо­ва Центральної Ради М.Грушевський (великий вчений-історик) виступив із пропозицією визнати як державний герб УНР зображення тризуба.

Після повалення ЦР 29 квітня 1918 р. і проголошення Ук­раїнської Держави гетьмана П.Скоропадського питання про герб України постало знову. Пропонувалося затвердити як герб давній знак гетьманів із зображенням козака з рушни­цею і шаблею (можливо, тому, що на чолі держави знову став гетьман). Та все ж вирішили зберегти у цій ролі тризуб. Саме тоді він став атрибутом військового одягу. 17 травня 1918 року було затверджено кокарду: золотий герб Української Дер­жави на блакитному стані із золотим облямуванням. Ця - ко­карда була поширена і в часи Директорії, після відновлення УНР.

Принципово інший підхід до змісту державного герба було застосовано в Українській РСР. В основу герба були покла­дені не українські національні та історичні символіки, а кла­сові, інтернаціональні - червона зірка, серп і молот, а також заклик "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Пояснювалося це тим, що УРСР від початку свого утворення вважалася дер­жавою класовою, робітничо-селянською, відданою принци­пам пролетарського, соціалістичного інтернаціоналізму (не дивно, що червона зірка, серп і молот містилися на гербах усіх інших республік, які входили до складу СРСР).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Військова справа, ДПЮ»: