Сторінка
1

Аїр звичайний (лепеха звичайна), Acorus calamus L,

Хімічний склад: ефірна олія (1,5—4,8%), до складу якої входять азарон (7,8%), азариновий альдегід каламсон, сесквітерпен, алкоголь каламенол, камфен (7%), алкалоїд ка­ламін (10%), гіркий глікозид акорин (0,2%), глікозиди ізоакорин, акоретин, органічні кислоти та їхні мінеральні солі, крохмаль (20—40%),- камфора (8,7%), евгенол (6%), про­азулен, холін, пальмітинова й аскорбінова (0,15 г на 100 г кореневища) кислоти.

Фармакологічні властивості. Лепеха звичайна збуджує смакові рецептори, підсилює рефлекторне виділення шлунко­вого соку (зокрема соляної кислоти), збільшує жовчовиді­лення, підвищує тонус жовчного і сечового міхура. Крім цього, має протизапальну, антисептичну, дезинфікуючу, бо­лезаспокійливу, загальнозміцнювальну, заспокійливу, відхар­кувальну, .глистогінну, «вітрогінну» і протипроноснуцію, а . також знижує артеріальний тиск.

Показання до призначення: кольки шлунка і кишок, по­нос, виразкова- хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (із зниженою кислотністю шлункового соку), метеоризм, жовтяниця, хвороби жовчовивідних шляхів, нирок, сечово­го міхура, нирково- і жовчнокам'яна хвороба, ексудативний діатез, рахіт, цинга, пародонтоз, стоматит, гнійні і важко-загоювані рани, трофічні виразки, фурункульоз, випадання волосся, висипи після перенесених інфекційних хвороб, істерія, іпохондрія, пригнічення центральної нервової си­стеми.

Способи застосування. Внутрішньо — настій або відвар (1 чайну ложку подрібненого кореневища на 200 мл води — холодної при виготовленні настою і окропу — для приготу­вання відвару) по 1 столовій ложці 3 рази на день за ЗО хв до їди; настойку (20 г кореневища на 100 мл спирту етило­вого настоюють 8 днів у теплому місці) — по 20—40 крапель також перед їдою; порошок з кореневища — по 0,2—0,5 г З рази на день.

Зовнішньо — сидячі ванни з відвару (30 г кореневища на 1 л води) або порошок для присипання уражених ділянок шкіри.

Арніка гірська, Arnica montana L.

Хімічний склад: гірка на смак барвна речовина арніцин (4%), ефірна олія (0,04—0,14%), цинарин (0,05%), органіч­ні кислоти (молочна, яблучна, фумарова) у вільному стані, а також у сполученні з кальцієм і калієм; аскорбінова кислота (0,021 г на 100 г),, таніни (5%), холін, триметиламін, бетаїн, лутеїн. У квітах арніки, крім, цих речовин, знайдено також білки, .інулін (12,1%), сахарозу (1%), фруктозу (25%), інші цукри (0,5%). Корені багаті на ефірну олію — 1.5% у свіжих і 0,4—0,6% у висушених.

Фармакологічні властивості. Вплив арніки гірської на ор­ганізм людини залежить від того, яку частину рослини вжи­вають і в якій дозі. Так, квіти в малих дозах розширюють судини мозку, стимулюють центральну нервову систему, зни­жують рефлекторну збудливість спинного мозку, а у вели­ких — діють заспокійливо і запобігають судорогам. Препара­ти з коріння збуджують серцево-судинну систему, розши­рюють вінцеві судини, поліпшують біохімічні процеси в серцевому м'язі. Крім того, арніку використовують як жа­рознижувальний, протиспазматичний, сильний кровоспинний, в'яжучий, пом'якшувальний, болезаспокійливий і жовчогін­ний засіб, вона також стимулює скоротливість м'язів матки і знижує рівень холестерину в крові.

Показання до призначення: кровотечі (після родів і абор­ту, при травмах), для прискорення загоєння ран, карбунку­ли, фурункули, абсцеси, стенокардія, недостатність серця, атеросклероз, подагра, епілепсія, струс мозку, крововиливи в мозок.

Способи застосування. Внутрішньо — настій (1 столову ложку квітів на склянку окропу) по 1 столовій ложці або настойку— по 30—40 крапель на прийом 2—3 рази на день до їди.

Зовнішньо — для компресів використовують настій або настойку квітів.

Гірчак зміїний (ракові шийки, змійовик), Pplygonum bistorta L.

Хімічний склад: катехінові таніни (15—25%), галотаніни, галова кислота (0,44%), крохмаль (27%), оксалат кальцію, аскорбінова кислота (у квітах — 0,746 г на 100 г, у листі — 0,722 г на 100 г), білки,

Фармакологічні властивості. Гірчак зміїний використо­вують як сильний в'яжучий, заспокійливий, кровоспинний і сечогінний засіб, він також має протизапальну дію.

Показання до призначення: захворюваня 'травного апа­рату (катар, виразки, понос), густі менструації, кровотеча і рани на шкірі, фурункули, запалення ясен і зубний біль.

Способи застосування. Внутрішньо — відвар (5 г подріб­неного кореневища на 200 мл окропу) по '/2—1 склянці 1 — З рази на день; порошок-^ по 0,5—.1 г 1 раз на день; ек­стракт рідкий — по -20—ЗО крапель 2—3 рази на день перед їдою.

Зовнішньо — примочки, промивання, полоскання, сприн­цювання настоєм або відваром (20 г кореневища на 1 л ок­ропу, кип'ятять 20 хв, охолоджують і проціджують).

Золототисячник звичайний, Centaurium vulgare Raf.

Хімічний склад: глікозиди еритаурин (3%), еритроцента-урин, еритрамін; алкалоїди генціанін (0,6—1%), еритрицин: олеанолева і аскорбінова кислоти, ефірна олія, слиз, сліди нікотинової кислоти, дубильні речовини і барвники, солі ор­ганічних КИСЛОТ, СМОЛИ, БІСК.

Фармакологічні властивості. Золототисячник стимулює секрецію залоз травного каналу, перистальтику шлунка і кишок, поліпшує апетит, підсилює жовчовиділення, має сильні протиглистяні, болезаспокійливі, жарознижувальні і м'які проносні властивості.

Показання до призначення: поганий апетит, розлади трав­лення, млява перистальтика кишок, знижена кислотність шлункового соку, диспепсія, понос, метеоризм, шлункові кровотечі, геморой, гарячка, анемія, хвороби печінки, ни­рок, туберкульоз легень і периферичних лімфатичних вузлів, глистяна інвазія, алкоголізм, діабет цукровий, хвороби шкіри; використовують для зміцнення сил під час родів, при білях.

Способи застосування. Внутрішньо—настій (1—2 чайні ложки подрібненої рослини на 2 склянки окропу, настоюють 10, хв) по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день за 30—90 хв до їди.

Зовнішньо — роблять примочки, полоскання або проми­вання настоєм.

Солодка гола, Glycyrrhyza glabra L.

Хімічний склад: глікозидоподібна речовина гліциризин (20—30%), гліциризинова кислота, флаваноїди: ліквіритин, ліквіритигенін, ліквіритозид; глікозид ліквірин, глюкоза (8%), манніт, сахароза, ефірна олія, жовтий пігмент, аспа­рагін (2—4%), аскорбінова кислота, слиз, гіркі (3%) й смо­листі речовини, крохмаль (20%).

Фармакологічні властивості. Солодку голу використову­ють як проносний, відхаркувальний і протизапальний засіб, вона сприяє заживленню виразок на слизовій оболонці шлунка, а також має спазмолітичні, холінолітичні і антигі-стамінні властивості. Солодка гола затримує іони натрію і прискорює виведення іонів калію з організму.

Показання до призначення: геморой, хронічний запор, по­рушення водно-мінерального обміну, виразкова хвороба шлунка, бронхіт, трахеїт, бронхіальна астма, захворювання нирок і сечового міхура, використовується також як проти­запальний і обволікаючий засіб.

Примітка. Надмірно тривале вживання й великі дози солодки голої можуть призвести до значної затримки іонів натрію і води в організмі з послідуючим підвищенням арте­ріального тиску.