Сторінка
2

Барвінок малий —Vinca minor L.

ЛЮБИСТОК ЛІКАРСЬКИЙ —Levisticum officinalls Koch.

Російська назва — любисток лекарственншй

Рослина дуже популярна в народі, її культивують на присадибних ділянках, у квітниках. Стебло кругле, трубчасте, високе, вгорі — гіл­лясте. Квітки дрібні, жовті, зібрані в круглі щитки. Корені пахучі. Вся рослина має своєрідний запах.

Сировина. Для медичного використання заготовляють корені рослини, їх викопують восени, очищають, миють холодною водою,, подріб­нюють і добре висушують. Зберігають у щільній тарі.

Хімічний склад. У рослині знайдено велику кількість дубильних ре­човин, смолисті сполуки, кумарин, летку олію (до 1 %), органічні кис­лоти, естери валеріанової та оцтової кислот.

Застосування. Препарати любистку лікарського здавна застосову­ються в народній медицині як сечогінний, знеболюючий та відхарку­вальний засіб. Треба, однак, пам'ятати, що у великих дозах препарати любистку можуть подразнювати нирковий епітелій. При пієлонефриті та гострому гломерулонефриті препарати любистку вживати не реко­мендується. Ми застосовуємо насіння любистку для лікування гастриту зі зниженою кислотністю шлункового соку. Беремо 1 столову ложку подрібненого насіння, 1 столову ложку кореня алтеї лікарської, І столову ложку листків подорожника великого, 1 чайну ложку золототи­сячника звичайного, заливаємо 2 склянками окропу і настоюємо всю ніч. Рекомендуємо пити по 1 столовій ложці 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

Для поліпшення росту волосся ми готуємо таку суміш рослин. Беремо по 1 столовій ложці подрібнених коренів любистку лікарського та бруньок тополі чорної і кип'ятимо 10 хв. у 2 склянках води. Потім додаємо 2 столові ложки, материнки звичайної і підбілу. звичайного . Настоюємо 10 хв. Цією рідиною (обов'язково теплою) миють голову З рази на тиждень протягом місяця.

СОСНА ЛІСОВА— Pinus silvestris L.

Російська назва — сосна лесная

Високе розгалужене дерево з конусоподібною або пірамідальною кроною. Кора червонувато-бура, луската. Молоді пагони зеленуваті, з ростом стають жовтувато-сірими. Глиця (хвоя) зверху випукла, тем­но-зелена, знизу — жолобчаста, тримається на рослині від 3 до б років. Поширена сосна лісова по всій території СРСР, окрім степової частини півдня і Середньої Азії.

Сировина. З лікувальною метою застосовують бруньки сосни лісової. їх збирають ранньої весни, коли на них ще не почали розходитися верхівкові лусочки. Сировину сушать у теплих добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром. Зберігають висушені брунь­ки в щільній паперовій тарі. Сировина офіцинальна.

Хімічний склад. У бруньках знайдено летку олію (близько 0,36 %), дубильні речовини, смолу, пініпікрин, фітонциди. В глиці виявлено дубильні речовини (близько 5 %), каротин, летку олію (близько 1,3 %), смолу (7—12 %). Живиця містить летку олію (близько 35%), смоляні кислоти, фітонциди.

Застосування. Препарати сосни звичайної використовують у науковій та народній медицині насамперед як відхаркувальні, потогінні, се­чогінні та дезинфікуючі засоби.

З живиці шляхом її перегонки а водяною парою добувають скипи* дар — прозору рідину зі специфічним запахом. Скипидар застосовують зовнішньо в мазях і лініментах як подразний і відволікальний засіб при невралгії, ревматизмі, міозиті. Іноді його використовують (обереж­но) для інгаляцій при затяжному бронхіті. Скипидар — токсична речовина. При хворобах нирок і печінки вживання його з лікувальною метою протипоказане.

Використовують також сосновий дьоготь як дезинфікуючий та інсектицидний засіб, а також для лікування екзем, лишаїв, корости.

При лікуванні запальних процесів у верхніх дихальних шляхах, як дезинфікуючий і сечогінний засіб дуже ефективний відвар соснових бруньок. Беруть 1 чайну ложку подрібненої сировини, заливають 1 склянкою води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 50 мл 4 рази протягом доби.

У разі лікування нирковокам'яної хвороби, подагри, хронічного цис­титу соснові бруньки краще поєднувати з вересом звичайним, материн­кою звичайною, цмином пісковим та коренями цикорію дикого у спів­відношенні 1:2:2:2:3. Беруть 2 столові ложки суміші на 3 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 хв. П'ють по 100 мл 4 рази про­тягом доби за ЗО хв до їди.

КРОПИВА ДВОДОМНА — Urtica dioica L.

Російська назва — крапива двудомная

Поширений і всіма знаний бур'ян. Рослина багаторічна. Стебло, во­локнисте, пряме, чотиригранне, високе. Іноді досягає 1,5 м заввишки. Листки яйцеподібно-ланцетні, супротивні, довгочерешкові. Квітки жов­тувато-зелені, утворюють колосоподібні суцвіття.

Рослина значно поширена як бур'ян на пустирях, під тинами, на узбіччях шляхів. Росте по всій території СРСР, окрім Крайньої Пів­ночі.

Сировина. З лікувальною метою збирають листки рослини в літні місяці, корені — пізно восени. Корені очищають від землі, миють у хо­лодній воді, подрібнюють і добре висушують у теплих приміщеннях. Зберігають у картонній тарі.

Хімічний склад Листки кропиви дводомної .містять аскорбінову кислоту (близько 0,6 мг/100 г), каротин (близько 50 мг/100 г), кароти­ноїди, вітаміни групи В і філохінон. У листках кропиви знайдено ду­бильні речовини (понад 2 %), залізо, фітонциди, ацетилхолін, гіста­мін, органічні кислоти.