Сторінка
1

Барвінок малий —Vinca minor L.

Російська назва — барвинок малий

Трав'яниста вічнозелена рослина, оспівана народом у численних лі­ричних піснях. Стебла повзкі, розгалужені. Листки супротивні, еліп­тичні, шкірясті, голі. Квітки двостатеві, правильні, поодинокі, на дов­гих квітконіжках, віночок синій або темно-блакитний. Росте барвінок малий у листяних лісах, переважно в грабових, схильний утворювати суцільні зарості на чималій території. Цвіте у травні. Поширений у багатьох областях України (Полтавській, Київській, Чернігівській, За­карпатській, Тернопільській та ін.), у помірній смузі СРСР.

Сировина. Заготовляють траву барвінку малого, зібрану під час цвітіння рослини або на початку літа. Сушать її в добре провітрюва­них приміщеннях, але не на сонці. Зберігають окремо від іншої сиро­вини, оскільки барвінок малий отруйний.

Хімічний склад. Трава барвінку малого містить понад 20 алкалоїдів (вінкамін, ізовінкамін, вінкамінорпін та ін.). У ній знайдено дубильні речовини, урсолову та аскорбінову кислоти, рутин, каротин.

Застосування. Препарати барвінку малого знаходять у науковій медицині дедалі ширше застосування. Фармацевтична промисловість Угорської Республіки випускає препарат девінкан, який виявляє гіпо­тензивну і судинорозширювальну дію, дає невеликий седативний ефект. Девінкан діє головним чином на судини мозку, поліпшуючи їх крово­постачання. Призначають девінкан переважно при церебральній формі гіпертонічної хвороби та при гіпертонічних кризах. Застосовують його всередину та внутрішньо м'язово. Всередину призначають по 0,005—0,01 г; спочатку 2—3 рази на добу, а згодом, при необхідності,— 3-4 рази. Курс лікування — 4—5 тижнів.

Внутрішньо м'язові ін'єкції проводять лише в умовах стаціонару: спочатку по 1 мл 0,5 % розчину 1 раз на добу, потім по 1—2 мл 2 рази на добу. В Народній Республіці Болгарії випускається препарат вінкапан у таблетках по 0,01 г. Застосовують його при гіпертонічній хворобі, спазмах судин мозку, нейрогенній тахікардії.

У народній медицині траву барвінку малого використовують як в'яжучий, легкий проносний та кровоспинний засіб. Нею припиняють маткові та носові кровотечі. Відваром трави барвінку малого поло­щуть рот при кровоточивості ясен та зубному болю, хворобах горла. Його вживають всередину при бронхітах, запаленні тонкої і товстої кишок.

Для лікування гіпертонічної хвороби беруть 1 чайну ложку подріб­нених листків, варять в 1 склянці води протягом 20 хв., настоюють 10 хв. і вживають по 1 столовій ложці 4—5 разів на добу за 30 хв. до їди.

Здавна настій барвінку малого застосовують при нейрогенній імпо­тенції. Беруть 20 г трави барвінку з квітками (краще свіжої росли­ни), варять протягом 30 хв. на малому вогні у 250 мл 40 % спирту, настоюють 10 хв., вживають по 8 крапель на ложці води ранком та надвечір протягом 4 діб. Потім роблять перерву 2 дні і знову повто­рюють курс лікування протягом 7—10 днів.

Для промивання гнійних ран, зрошення виразок, дерматитів, мікроб­них уражень шкіри, екзем, що супроводяться значним свербежем, го­тують такий розчин. Беруть 1 столову ложку трави барвінку малого на 1 склянку води, кип'ятять на малому вогні 30 хв., фільтрують. Розчин застосовують теплим.

Для боротьби з кровотечею (шлунковою, кишковою, матковою) 1 столову ложку трави барвінку малого та 1 столову ложку кореня родовика лікарського варять в 500 мл води протягом 15 хв., потім додають 1 столову ложку кореня алтеї і настоюють 4 год. П'ють по 100 мл 4 рази на добу (холодним) за ЗО хв до їди.

ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА - Sorbus aucuparia L.

Російська назва — рябина обыкновенная

Дерево або кущ, які іноді досягають висоти до 15 м. Молоді гілки сірувато-червоні, опушені. Бруньки великі, пухнасті. Листки чергові, опушені, непарнопірчасті, які складаються з 9—15 ланцетних або дов­гастих, зубчастих по краю листочків. Квітки блідо-жовті, білясті, чис­ленні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття. Пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Плід — кулястий, яскраво-червоний або світло-жовтий. Цвіте рослина в травні, плоди достигають у кінці серпня-вересні.

Поширена горобина звичайна по всій території Україна, окрім сте­пових районів. Культивується в парках, вздовж алей, вулиць як при­ваблива декоративна рослина, особливо під час достигання плодів.

Сировина. З лікувальною метою використовують квітки і плоди горобини звичайної. Квітки збирають на початку цвітіння рослини, пло­ди — у вересні — на початку жовтня. Добре висушені квітки і плоди зберігають окремо. Плоди треба збирати повністю достиглими, оскільки недостиглі плоди, в яких виявлено парасорбінову кислоту, токсично діють на слизові оболонки травного каналу та епітелій ниркових канальців.

Хімічний склад. Плоди горобини звичайної містять сорбіт (до 6,7 %), яблучну, цитринову та янтарну кислоти (2,5 %), дубильні речовини (0,5 %), пектини (0,5 %), смолисті речовини, каротин (до 56 мг/100 г), біофлавоноїди, аскорбінову кислоту (до 250 мг/100 г), мінеральні солі, ензими.

Застосування. Квітки горобини звичайної застосовують як сечогін­ний і проносний засіб, а також як протизапальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, ангіні (для полоскання горла). Беруть 1 столову ложку квіток, заливають 1 склянкою окропу і настоюють 10 хв. П'ють по 50 мл 3 рази протягом доби за 30 хв. до їди.

Ширше застосовування квітки горобини звичайної знайшли в суміші рослин. Готують суміш квіток горобини звичайної, трави материнки звичайної, чебрецю звичайного, листків берези бородавчастої, трави вересу звичайного, квіток і листків алтеї лікарської у співвідношенні 2:2:2:1:2:2. Беруть 4 столові ложки суміші, заливають 2 склянка­ми окропу, настоюють 4 год. П'ють по 50—100 мл 3 рази на добу за ЗО хв до їди при пієлонефриті, циститі, уретриті, неспецифічних за­хворюваннях дихальних шляхів.

Плоди горобини звичайної застосовують при цукровому діабеті, нирковокам'яній хворобі, гепатиті і гепатохолециститі, атонії кишечни­ка в похилому віці, геморої, дизентерії, ревматизмі, жовчнокам'яній хворобі. Поєднують їх з плодами шипшини коричної, коренем цикорію дикого, травою вересу звичайного, коренем кульбаби лікарської, верхів­ками цмину піскового, приймочками кукурудзи, травою меліси лікар­ської, плодами глоду колючого у співвідношенні 2:2:2:3:2:2:2:3, Беруть 4 столові ложки суміші, заливають 1 л води, кип'ятять на малому вогні 10 хв., настоюють 4 год. П'ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди. Цей відвар дуже корисний при лікуванні гіпертонічної хвороби, загального атеросклерозу, розладів кровообігу, після перене­сених виснажливих інфекційних хвороб, при грипі, вірусному гепатиті, подагрі. Навесні і глибокої осені корисно вживати відвар суміші плодів горобини звичайної і плодів шипшини коричної як профілактичний по­лівітамінний засіб. Беруть по 1 столовій ложці плодів, подрібнюють їх, заливають 1 склянкою води, варять на малому вогні 10 хв., настоюють 1 год. П'ють по 50 мл 4 рази протягом доби за 30 хв. до їди.