Сторінка
1

Національний банк-організатор грошового обігу в країні. Функції та операції Національного банку України

План

1. Національний банк-організатор грошового обігу в країні

2. Функції та операції Національного банку України

3. Задача

1. Національний банк-організатор грошового обігу в країні

В умовах товарного виробництва і ринкових відносин круго­оборот капіталу здійснюється у грошовій формі. Це означає, що він починається (Г-Т) і завершується (Т-Г) за допомогою грошей. Гроші, будучи продуктом товарного виробництва, опосередко­вують економічні зв'язки між підприємствами, забезпечують облік матеріальних і трудових витрат, виконують роль загального вартісного еквівалента.

Таким чином, грошовий оборот - це процес безперервного руху грошових знаків між суб'єктами економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання націо­нального продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. З кількісної точки зору грошовий оборот - це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються у народному господарстві.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які приймають участь у виробництві, розподілі,, обміні та споживанні валового суспільного продукту держави. Усі вони певним чином одержують грошові доходи, заощаджують чи витрачають їх і цим впливають на економічні процеси.

Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між суб'єктами грошового обороту:

* центральним банком і комерційними банками;

* центральним банком і державою;

* комерційними банками;

* підприємствами й організаціями;

* банками І підприємствами й організаціями;

* банками та населенням;

* державою, населенням і підприємствами;

* підприємствами, організаціями та населенням;

* фізичними особами;

* банками і фінансовими інститутами різноманітного призначення.

По кожному з наведених вище каналів гроші здійснюють зустрічний рух, тобто товарні потоки закономірно створюють зустрічний рух грошових коштів - як у національній, так і в іноземній валюті (рис. 1):

Центральний банк як організатор грошового обороту € вихідним і кінцевим пунктом моделі грошового обороту, оскільки він — єдиний емісійний центр держави. Наповнення економіки грошовими коштами центральний банк здійснює через комерційні банки, які є основною ланкою моделі грошового обороту — через комерційні банки здійснюється кругооборот готівки і безготівкових платежів.

2. Функції та операції Національного банку України

Значущість центральних банків багато в чому визначається тими функціями, котрі вони виконують. Якщо узагальнити міжнародну практику, то можна виділити такі важливі сфери діяльності, що притаманні більшості центральних банків промислово розвинутих країн:

* емісія грошей та регулювання цінності національної валюти;

* проведення грошово-кредитної політики всередині країни;

* забезпечення кредитними ресурсами комерційних кредитних орга­нізацій (кредитор останньої інстанції для комерційних банків);

* підтримка курсу національної валюти на міжнародному фінансовому ринку (функція валютного центру);

* виконання фінансових доручень уряду (банк уряду).

Функція центрального банку як емісійного центру країни є визначальною у його діяльності. На сучасному етапі центральний банк володіє виключним правом щодо випуску в обіг готівки, що відбувається у процесі кредитування комерційних банків, дер­жавного бюджету, купівлі цінних паперів, номінованих в іноземній валюті. В період золотого монометалізму банкноти центрального банку мали подвійне забезпечення — золотом і комерційними векселями (товарне забезпечення). Після відходу від системи золотого стандарту емісія банкнот здійснюється у більшості випадків під зобов'язання уряду. У зв'язку з цим безпо­середній зв'язок банкнот з товарним обігом значно послабився.

Проведення грошово-кредитної політики полягає у сукупності заходів центрального банку, спрямованих на зміну грошової маси в обігу, обсягу кредитів, рівня процентних ставок та інших показників грошового обігу та ринку позичкових капіталів. Розробка та проведення грошово-кредитної політики включає в себе комплекс заходів, основними серед яких є:

* визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики (цільовий орієнтир);

* визначення основних інструментів грошово-кредитного регулювання;

* створення та ведення статистичної бази даних щодо монетарної сфери (грошова маса, кредити, заощадження);

* проведення досліджень щодо проблем економіки та грошово-кре­дитної сфери країни з метою підвищення ефективності грошово-кредитної політики та ін.

Важлива роль центрального банку в кредитній системі полягає в тому, що він взаємодіє в основному лише з комерційними банківськими установами. З метою недопущення дестабілізуючих процесів у кредитній системі країни центральний банк у період напруженого стану на грошовому ринку виступає для комер­ційних банків кредитором останньої інстанції. Він здійснює короткострокове кредитування банківських закладів у вигляді переобліку векселів чи застави цінних паперів у випадку тимча­сової втрати їх ліквідності.

Окрім того, центральний банк є необхідним для нагляду та регулювання процесу здійснення фінансових платежів окремих осіб, фірм та депозитних закладів з метою забезпечення нормальної щоденної роботи фінансової системи. Таку функцію центрального банку економісти називають гарантом стабільності фінансової системи. Як кредитор останньої інстанції та гарант стабільності фінансової системи центральний банк функціонує як банк банків.

Важливою функцією центрального банку є також підтримка обмінного курсу національних грошей щодо іноземних валют. При золотому стандарті в основі валютного курсу лежав валютний паритет, що дозволяло валютним курсам бути відносно стійкими. Це забезпечувалось розміном банкнот на золото. При паперово-грошових системах межі коливань валютного курсу фактично відсутні, що зумовлює необхідність центрального банку втручатися у політику курсоутворення національних грошей з метою недопущення значних коливань валютного курсу.

Центральні банки, будучи фінансовими агентами уряду, виконують цілий комплекс операцій для обслуговування уряду:

* обслуговування державного боргу;

* касове виконати державного бюджету;

* ведення поточних рахунків урядових установ;

* проведення політики щодо розміщення державних цінних паперів;

* переказ валютних коштів при здійсненні розрахунків уряду з іншими країнами;

* кредитування уряду (в окремих випадках) та ін.

Серед численних функцій центральних банків необхідно виділити основні, без яких неможливе виконання головного завдання центрального банку - збереження стабільності національної грошової одиниці, — і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання (рис. 1).