Сторінка
1

Поняття, предмет і система банківського права

У процесі розбудови демократичної правової держави та, становлення ринкової економіки важливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та ефективне правове регулювання банківської діяльності. Банківська систе­ма управління зазнала суттєвих змін: створена дворівнева банківська система, все більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування, банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємо­відносин банків із клієнтурою. З урахуванням цього набуває ваги роль правового забезпечення банківської діяльності, чим і зумовлена поява такої дисципліни, як “Банківське право”.

Донедавна питання функціонування банків та їх взаємовідносини з клієнтурою вивчались у рамках таких на­вчальних дисциплін, як “Цивільне право” та “Фінансове право”, а управління в сфері фінансів і кредиту — “Адміністративне право”. В сучасних умовах постала потреба в детальнішому вивченні проблем правового регулювання банківської діяльності, враховуючи міжгалузевий характер цієї діяльності та роль, яку відіграють нині банки в економічному житті України. Між тим, правове регулювання банківської діяльності належить до найбільш складних і найменш розроб­лених проблем національного права, водночас банківське право поступово трансформується в самостійну галузь.

Передусім винятково важливе значення має визначення сутності банківського права і тих суспільних відносин, що ним регулюються.

Банківське право – це система правових норм, що регулю­ють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними й фізичними осо­бами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій. В Україні банківське право поки ще не е самостійною галуззю права, тому що відсутні ха­рактерні лише їй предмет і метод регулювання суспільних відносин.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відноси­ни, які регулюють принципи організації та діяльності банків і порядок здійснення ними банківських послуг. Метод правово­го регулювання банківської діяльності є дещо неоднорідним. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву, — інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваження­ми (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між НБУ і ко­мерційними банками. З другого боку, відносини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто за­стосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.

Банківському праву властиві обидва вказані методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо ре­гулює поведінку суб’єктів цих відносин, а другому – встанов­лює тільки межі для самостійного врегулювання взаємовідно­син суб’єктів. Зазначений метод правового регулювання як спосіб впливу на свідомість і волю людей визначає поведінку суб’єктів у регулюванні банківських суспільних відносин.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться насамперед як у загальних, так і у спеціальних, при­свячених регулюванню тільки банківських відносин, норма­тивних актах. До них належать: Конституція України, закони й постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.

Система банківського права охоплює не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття й структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а й норми, що регулюють відносини, пов’язані з організацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регулюванням кредитування та правил валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, ви­ходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов’язані зберігати кошти на рахунках у банках і додержувати встановленого порядку здійснення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначено порядок відкриття рахунків у кредитних установах. встановлено правові форми розрахунків та порядок здійснен­ня розрахунків за цими формами.

Норми банківського права закріплюють правові основи банківського кредитування, визначають правове положення кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення, строковості та платності, а також основи валютних відносин України з іноземними дер­жавами та правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і здійснення банківських операцій, у своїй сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права (напри­клад, норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що складаються при здійсненні банками та іншими фінансовими інститутами банківських операцій, або застосу­вання застави у кредитних правовідносинах). Норми адміністративного права регулюють управління кредитною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні. Отже. можна зробити висновок, що банківське право слід розглядати як комплексну галузь.