Сторінка
2

Діалектичне заперечення

Однак заміна одного явища іншим не завжди є розвитком. "Інше" може виявитися не новим, а навіть менш розвиненим від попереднього. Проте нове зрештою прокладає собі дорогу через безліч випадковостей і тому є нездоланним.

Вважаючи головною тенденцією розвитку прогрес, матеріалістична діалектика разом з тим не заперечує й наявності таких змін, які не ведуть до виникнення нового — регресу. Це протилежні категорії, які відображають істотні сторони розвитку. Якщо прогрес можна зобразити висхідною лінією, а регрес — спадною, то їх єдність у найабстрактнішому вигляді можна зобразити однією висхідною лінією. При конкретнішому схематичному його зображенні, коли регрес виступає підпорядкованим моментом, розвиток нагадує собою спіраль.

Названі категорії в їх діалектичному взаємозв'язку описують закон заперечення заперечення. Подвійне заперечення в назві закону пояснюється тріадним характером заперечення (хоч і не завжди), а також означає безкінечність заперечення.

Отже, структура цього закону розкриває, по-перше, безперервність процесу розвитку, по-друге, заперечення першого заперечення вказує на те, що другим запереченням якість, яка була піддана запереченню у вихідному пункті, ніби поновлюється на новому, вищому ступені1. Безперервність процесу розвитку визначається тим, що будь-яка якість "старіє" й заходить у суперечність з новим. Заперечення заперечення є виразом нездоланності нового й поступального характеру розвитку. Заперечення заперечення полягає в тому, що заперечення першого вказує на те, що другим запереченням ніби поновлюється на новому, вищому ступені якість, яка була заперечена у вихідному пункті.

Цей закон відображає розвиток у його формі та результаті. Повністю він проявляється лише у відносно закінченому циклі розвитку об'єкта. Завдяки цьому закону вимальовується загальна картина розвитку об'єкта (від його суперечливої єдності, через боротьбу й руйнування — до синтезу в новій, вищій єдності).

Заперечення речі своєю протилежністю призводить до розв'язання відповідної суперечності шляхом зруйнування й перетворення її у свою протилежність. Та розвиток на цьому не припиняється. З виникненням нової речі народжується й нова суперечність, нове заперечення, яке виступатиме рушійною силою подальшого розвитку.

Закон заперечення заперечення має велике методологічне значення, оскільки дає змогу з'ясувати внутрішню логіку й загальний напрям розвитку. Наголошуючи на минущому характері всього існуючого, він вказує на перспективу подій.

Усвідомлення тенденції поступального процесу дає змогу зрозуміти, в якому напрямі розвиваються події, і тому має велике теоретичне й практичне значення.

Діалектичне заперечення — це критичний метод освоєння й розвитку всього нагромадженого людством досвіду. Як метод він дає можливість зрозуміти, куди йде розвиток, що приречене на загибель, а що має свою перспективу, що є новим. Незважаючи на певні відступи, нове перемагає.

Цей закон націлює нас на дбайливе ставлення до попереднього досвіду, на боротьбу проти віджилих порядків, за утвердження нового. В цьому плані важливо виявити нове й підтримати його. Кожен має прагнути оволодіти почуттям нового, бачити перспективу.

Закон дає змогу збагнути суперечливий характер історичного процесу, бачити те, що поступальний характер розвитку іноді переривається відступами, зигзагами, поворотами. І все ж прогресивна тенденція в остаточному підсумку перемагає, людство рухається по висхідній лінії. Знання цього служить нам основою оптимізму.

Отже, закони діалектики виражають найсуттєвіші зв'язки й відношення об'єктивного світу. Діючи в єдності та взаємозв'язку, вони характеризують складний багатогранний процес розвитку об'єктивної реальності. Так, процес переходу кількісних змін у якісні і навпаки включає в себе і суперечливість, і діалектичне заперечення. Єдність і боротьба протилежностей, безумовно, включає в себе кількісно-якісні відношення і заперечення заперечення, в процесі заперечення єдине роздвоюється на старе й нове, між ними відбувається боротьба, перехід кількісних змін у якісні.

Список використаної літератури:

1. Босенко В. А. Актуальные проблемы диалектического материализма. — К., 1983.

2. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. — М., 1973.

3. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Т. 1-3. — М., 1974. — Т. 1. Наука логики.

4. Голубенка В. П. Необходимость и свобода. — М., 1974.

5. Диалектическое противоречие. — М., 1979.

6. Диалектика отрицания отрицания. — М., 1983.

7. Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К, Енгельс Ф. Твори. — Т. 20.

8. Звиглянич В. А. Логико-гносеологические и социальные аспекты категорий видимости и сущности. — К., 1980.

9. Законы и принципы материалистической диалектики. — К., 1989. W-Ильенков Э. В. Диалектическая логика. — М., 1984.

10. Кириллов В. И. Логика познания сущности. — М., 1980.

11. Кедров Б. М. Беседы о диалектике. — М., 1989.

12. Конкин М. И. Проблема формирования и развития философских категорий. — М., 1980.

13. Ленін В. I. Карл Маркс. Повне зібрання творів. — Т. 26.

14. Ленін В. І. Філософські зошити. Повне зібрання творів. — Т. 29.

15. Маркс К. Післямова до другого видання першого тому "Капіталу" // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 2.

16. Материалистическая диалектика. В 5 т. — М., 1981.

17. Материалистическая диалектика. Краткий очерк теории. — М., 1985.

18. Миклин А. М, Подольский В. А. Категория развития в марксистской диалектике. — М., 1980.