Сторінка
2

Ґендер і ЗМІ

Образ суспільства у медійному відображенні. При цьому поняття меншості в масмедіях виявляється доволі специфічним. Як це показують американські науковці Д. Крото і В. Хойнс, аналізуючи "об'єктивність" економічних новин, тоді як члени суспільства беруть участь в економічному житті в різних ролях: працівників, споживачів, інвесторів та підприємців, - економічні новини зосереджуються передусім на діях та інтересах двох останніх категорій, хоча вони є безумовною меншістю серед членів суспільства [3].

Конструюючи образ реальності, медії зображують суспільс­тво позбавленим соціальної різноманітності, зосереджуючись головно на діях і вчинках політичних, фінансових, культурних еліт (представлених переваж-но чоловіками). Відповідно, нерів­номірність презентації соціо-статевих груп в масмедіях відбиває ґендерну стратифікацію суспільства та способи нерівного розпо­ділу економічних, політичних і культурних ресурсів серед пред­ставників цих двох ґендерних груп.

Узагальнюючи, можна сказати, що масмедії символічно від­творюють сформовані в суспільстві ієрархії ґендерної нерівності.

Цей висновок контрастує з базовими принципами функціо­нування масмедій, які передбачають об'єктивність та незаангажованість ЗМІ як медіатора, провідника поміж різними суспіль­ними секторами.

ЗМІ як ідеологія. Роль масмедійної комунікації є номіналь­но- посередницькою, навіть "другорядною": журналісти начебто лише описують те, що відбувається на їхніх очах та поза їхньою участю.

Водночас масмедійна комунікація виражається у виборі – співбесід-ників, "зірок", заголовків на шпальтах газет.

Наявний при цьому факт класифікації, що її здійснюють ма­смедії зазвичай лишається поза увагою: як стверджує Л. Пенто, ролі "критика" і "творця" в особі представника масмедій злива­ються [9]. Притаманний журналістам статус "особливого учас­ника" важливих суспільних обговорень дає їм підстави форму­лювати запитання, оцінювати компетентність фахівців, інтер­претувати; дає владу вказувати на тих, з чиєю думкою варто ра­хуватися, а з чиєю ні. Специфічну "владу оцінювання", яка в по­передні епохи належала (нечисленним) інтелектуалам, нині ма­ють масмедії.

Як наслідок, ЗМІ набувають функцій інстанції, яка вирішує, що вартує публічної уваги, а що - ні, і що взагалі є допустимим для публічного обговорення.

Ця роль історично не нова. Як стверджує П. Ленуар, функ­цію публічного виступу в усі часи й у всіх суспільствах суворо регламентували й контролювали: " .Говорити - це теж влада, адже не всі мають право виступати публічно. Не всі можуть ви­ступати, і якщо дехто це робить, то тільки від певної особи, у певних обставинах та за певних умов" [4]. Публічне мовлення – не лише вираження влади, але й стратегія, спрямована на її збе­реження. Те ж саме, як відзначає він же, стосується й мовчання, оскільки те, що не пролунало публічно, свідчить, що немає запи­тань, нема жодних сумнівів щодо встановленого порядку речей. Таке мовчання, на його думку, є фундаментом влади, тим, що є саме собою зрозумілим.

Символічна влада ЗМК. Символічно відтворюючи соціаль­ний простір, вирішуючи, кому надавати слово, а кому ні, відби­раючи події та ранжуючи їх за значущістю й важливістю для су­спільства, масмедії пропонують зразки, моделі для самоідентифікації в різноманітних сферах життєдіяльності, стаючи чинни­ком культурно-психологічних перетворень, набуваючи значних можливостей впливати на свідомість своєї аудиторії та провоку­ючи імітативну поведінку.

Наша реальність - продукт, створений за посередництва ЗМІ. Однак вона існує не лише в масмедійному середовищі, але й передусім у свідомості споживачів їхньої продукції, формуючи смаки, бажані зразки поведінки, зокрема й ґендерної, та вносячи в такий спосіб свою частку у формування соціального простору.

Велика аудиторія та ефективність впливу аудіовізуальних образів дають змогу ЗМІ створювати явища силою слова, нав'язуючи завдяки цьому певне бачення світу. В суспільстві з нестійкими соціальними зв'язками, низьким рівнем зрілості со­ціальних груп і невизначеним характером соціальних змін поте­нціал матеріалів масмедій у конструюванні образу соціальної реальності ще більше зростає.

Масмедії стають одним з найактивніших і найефективніших засобів формування та легітимації суспільних подій. В цих умовах поле символічного виробництва, де функціонують масмедії стає ареною боротьби різноманітних соціально-політичних, соціально-економічних угруповань за можливість доступу до масової аудиторії заради поширення та впровадження своїх уявлень про суспільне облаштування. В цьому сенсі соціальне значення масмедійних матеріалів полягає в тому, що вони є елементом та умовою здійснення символічної боротьби за легітимацію уявлень про соціальну реальність.

Соціальні проблеми та їх конкуренція. Оскільки "пропускна здатність" публічних арен (до яких належать передусім ЗМІ але також і увага й час політиків та громадськості) обмежена, то відбувається постійний відбір суспільних проблем, приймаються рішення про те, які з них наразі є найважливішими, варті уваги, висвітлення та розв'язання, потребують чи ні певних дій.

Дуже важливим стає час, що його виділяють медії на висвітлення тієї чи іншої суспільної проблеми: чим частіше її висвітлюють, тим значущішою і вагомішою вона постає для громадської думки.

С. Хілгартнер і Ч. Л. Боск порушують питання про критерії, якими уможливлюється визнання певної соціальної проблеми: суспільне значущої. Вони виділяють внутрішні критерії - її відповідність інтересам політичних еліт і сформованим культури» пріоритетам та зовнішні - драматичність, наявність інформаційних приводів, новизну. Ситуації, що відповідають цим критеріям, набувають статусу серйозних соціальних проблем і потрапляють поле уваги політиків, журналістів та експертів. Натомість проблеми, що є не менш суспільне загрозливими та небезпечними, але не відповідають цим критеріям, опиняються поза суспільною увагою, а їх розв'язання унеможливлюється.

Цей підхід яскраво ілюструє причини, через які проблеми ґендеру так рідко висвітлюють у масмедіях. Вони контрастую як з інтересами політичних еліт (представлених передовсім чоловіками), так і з традиціоналістськими уявленнями про ролі статей, що нині переживають свій ренесанс. Повсякчасна прису­тність у символічному просторі таких традиціоналістських під­ходів до проблематики статі, як і частість їх інформаційного по­дання, формує й закріплює уявлення про "природність" цього різновиду тендерного "партнерства".

Стереотипи в ЗМІ. Способи висвітлення суспільне значу­щих проблем також обмежуються самими умовами медійного виробництва

Необхідність опрацьовувати значні обсяги інформації за браку часу, обсяги якого ще зменшуються з виникненням нових технологій зв'язку, призводить до неминучої схематизації в ро­боті з інформацією, що особливо негативно позначається на ви­світленні нетипових суспільних ситуацій чи подій.