Сторінка
1

Естетичне виховання та його специфіка, методи та засоби

Коли йдеться про виховання, то завжди передбачається дея­кий ідеал, бажана мета, до якої ми прагнемо та з якою співвідно­симо вибір шляхів та засобів педагогічних впливів.

Мета естетичного виховання (в кінцевому рахунку і самоціль суспільного розвитку) – людина, яка розкрила повноту своєї сут­ності, універсальна гармонійна особистість. Ідеал універсальної особистості як мета виховання передбачає її особливе відношен­ня з універсумом (тобто зі світом як усім існуючим), внутрішню органічну причетність до нього. Така людина не відчуває себе зачиненим «Я», до якого зовнішній світ (природний та соціаль­ний) протистоїть як «не-Я». Навпаки, вона усвідомлює себе як природу, що досягла самопізнання, та наявний живий рід.

На шляху такої самосвідомості людина долає відчужене до всього у житті – а значить, й відчуження своєї дійсної сутності – та може ставитися до самої себе як до істоти універсальної і тому вільної. «Свобода, – писав Г. Гегель, – є лише там, де немає для мене нічого іншого, що не було 6 мною самим»'.

Проте таке ставлення до світу та до самої себе властиве осо­бистості, у якої розвинена дійсно людська чуттєвість, тобто естетично розвиненій особистості, що є, у свою чергу, також ре­зультатом естетичного виховання та самовиховання.

Підхід до оцінки сутності естетичного виховання та його зав­дань був різним у кожний конкретний період людського розвит­ку, тобто естетичне виховання має історичний характер. Наприк­лад, Ф. Шіллер першим увів сам термін «естетичне виховання» та вважав його за достатню умову для докорінних соціальних пере­творень, коли завдяки естетичному впливу на психіку людини можуть бути розв'язані усі, навіть найважчі, соціальні проблеми.

Історична практика показала утопічність подібних уявлень, однак це не скасовує цінність естетичного виховання особис­тості як необхідного компонента її розвитку, отже, й усього історичного розвитку в цілому.

У найбільш широкому сенсі естетичне виховання розуміють як якісну зміну рівня естетичної культури об'єкта виховання, яким може бути як окрема особистість, так і соціальна група, і суспільство.

Естетичне виховання в усій сукупності своїх методів, форм, засобів триває протягом усього життя людини, усуваючи супереч­ності у його неспіввідносності між рівнем естетичної культури людства та володінням цією культурою (естетичним досвідом) окремою особистістю у кожний конкретний період її життєді­яльності.

Зміст естетичного виховання, його будова суперечливі та бага­торівневі. Складність полягає насамперед у тому, що естетичне виховання, безумовно, маючи власну специфіку, є аспектом усіх інших видів виховання та у реальному виховному процесі є таким, що важко відокремлюється від них. З іншого боку, зміст естетич­ного виховання містить, хоча й не обмежується ними, художнє виховання, естетичну освіту, художнє навчання тощо, тобто ство­рює складну внутрішню структуру. Рівень естетичного виховання, його впливовість, вибір тих чи інших засобів, форм, методів визна­чається естетичним розвитком особистості, народу, суспільства. Врешті, кожна нова історична епоха вносить свої відтінки у розу­міння сутності, цілей та значущості естетичного виховання.

А втім, спеи,ифіку естетичного виховання складають тільки йому властиві характерні риси:

– естетичне виховання є системним. Маючи об'єктивно існу­ючий зв'язок з іншими видами та засобами виховання, воно зав­жди цілеспрямоване. Наявність мети естетичного виховання по­єднана з усвідомленням та діяльністю людини і суспільства в ціло­му, що системно упорядковані. Проте результат естетичного виховання може бути визначений по-різному: формування естетич­ного смаку, якість естетичної діяльності, естетичного відношен­ня, естетичної культури, естетичного ідеалу тощо. УСІ ці визна­чення мають сенс та складають мету естетичного виховання, тому що формують здатність людини до естетичного відношення до світу. Однак мета естетичного виховання не обмежується форму­ванням естетичного відношення. Кінцевий його результат пов'я­заний з формуванням особистості, яка є творчою, самоцінною та соціальне цінною, яка володіє естетичною культурою;

– ця здатність не залишається на пасивно спостерігаючому ставленні до дійсності, а передбачає розвиток активно-творчої діяльності особистості в естетичному перетворенні світу. Ме­ханізм естетичного виховання може бути визначений як пере­дача досвіду та навичок, що надбало суспільство, причому ре­зультативність цього процесу зумовлена усією сукупністю соці­альних якостей особистості та суспільства;

– форми естетичного виховання мінливі; вони вперше зас­тосовуються у ранньому дитинстві, ускладнюються залежно від розвитку насамперед структури знань та суспільних відносин, але ефективні лише тоді, коли не перериваються ні в особисто­му, ні у суспільному житті, тобто процес естетичного виховання або самовиховання повинен тривати постійно;

– естетичне виховання пов'язане з іншими аспектами роз­витку суспільства. Економічні кризи, соціальна невлаштованість людей, голод, хвороби, відсутність гарантованих основних людсь­ких прав перешкоджають невпинності естетичного виховання;

– естетичне виховання передбачає не тільки освоєння пра­вил, естетичних норм, естетичних знань, але й естетичну діяльність людини, її участь у процесі естетичного перетворення дійсності.

Мету естетичного виховання неможливо відокремити від цілей інших процесів формування особистості, бо естетичне виховання – обов'язковий елемент функціонування усієї сукупності духовного багатства індивіда. Естетичне виховання позбавляється своєї пер­спективи поза суспільною системою виховання. Ядром та внутрішнім рушієм естетичного виховання є суспільний ідеал.

За своєю природою цілеспрямованість естетичного вихован­ня має суб'єктивний активний характер, тому що вона у своїй основі спирається на висунення цілей, принципів організації усього виховного процесу. Передумови, що зумовлюють спря­мованість естетичного виховання, мають об'єктивний характер, оскільки залежать від конкретних історичних реалій. Тому у безправному суспільстві завжди є загроза маніпулювання суспільною свідомістю, використовуючи прийоми та методи естетич­ного виховання.