Сторінка
3
Останнім часом побачили світ солідні наукові праці, автори яких прагнуть дати об'єктивну оцінку багатьом ідеям марксизму, остаточно перебороти кон'юнктурне відношення до них, показати його ідейну еволюцію, досягнення й прорахунки, внесок в інтелектуальний розвиток людства. Наприклад, член-кореспондент Національної академії наук України М. Попович на запитання "Як ви оцінюєте праці засновника наукового комунізму?" відповів: "Це завершення визначеного етапу в розвитку європейської теорії капіталізму, що починається з Адама Сміта і проходить через XIX століття. Маркс, по суті, доводить її до логічного завершення. Його роботи, незважаючи на апеляції до якихось вершин діалектики, мають свої теоретичні межі, до речі, дуже вузькі. Вони виходять з передумов, схожих на прийняті в той час у механіці та фізиці. Але як би там не було, мова йде про серйозну наукову теорію, з якою необхідно рахуватися. Копати її ногами, часто навіть не знаючи, у чому суть, негідно інтелігентної людини".
На основі доброзичливого критичного аналізу традиційно-фундаменталістського й деструктивно-оновлюючого підходів до процесу розвитку сучасної філософії та методики її викладання доцільно виокремити найголовніші риси й особливості, властиві конструктивно-оновлюючому підходу.
• Творчий пошук місця і ролі філософії у формуванні та розвитку нової парадигми вищої освіти XXI ст. У 60 - 70-х pp. минулого сторіччя в нашому суспільстві проходила гостра і тому удвічі цікава дискусія щодо того, хто потрібніше суспільству? Фізики чи лірики? Учасники дискусії дійшли висновку, що необхідні ті та інші, що задача кожної сторони всіляко сприяти удосконаленню людини. Потім захоплення лише позитивними аспектами науково-технічної революції спричинило орієнтацію вищої освіти в бік технократизації. Зрештою вища школа формувала переважно технократичне мислення. Це було однією з причин кризи класичної системи освіти, відгомони якої дотепер мають місце у твердженнях, що головне стратегічне завдання вищого навчального закладу полягає в підготовці фахівців високої кваліфікації. Ні й ще раз ні. Головною стратегічною задачею вищої школи тепер і в перспективі є підготовка особистості з багатим духовним світом, соціальною зрілістю та високим професіоналізмом за своїм фахом. Тільки на такій методологічній базі може йти мова про вихід філософії з кризи і підвищенні її ролі в життєдіяльності людини, суспільства.
• Перехід на позиції нових теоретичних проривів на базі відмовлення від усього застарілого й глибокого аналізу нових реалій у розвитку сучасного природного та суспільного світів. Поглиблення самої проблематики філософії, виділення пріоритетних проблем, які необхідно вирішувати, насамперед, на теоретико-методологічному рівні. Фокус усіх філософських міркувань - проблема людини й гуманізму. Це зараз актуальніше, ніж проблема первинності або вторинності матерії, свідомості. Саме такий підхід обумовлений самою природою творчого пошуку, що вимагає знаходити й відбирати невідомі ще умови рішення наукових та інших проблем.
• Діалектичне використання "принципу відмовлення", заперечливої акції в розвитку філософії, її викладанні. Творчий розум завжди конструктивний і толерантно заперечливий. Не можна вважати ознакою творчого пошуку простий вихід за межі тієї чи іншої концепції, крутий злам і навіть "знищення" існуючої. Будь-яка філософська теорія зсередини зживає ті чи інші застарілі положення і тому задача викладача філософії - у процесі творчого пошуку проникнути в її сутність і на основі духовної напруги висловити авторське судження Діалектичне використання "принципу відмовлення" завжди породжує гострі дискусії з "вічних" філософських проблем. Це підтверджує нинішня дискусія з проблеми основного питання філософії. Деякі дослідники займають неоднозначні позиції, що можна тільки вітати. Одні з них пишуть про відсутність у філософії взагалі яких-небудь основних питань. Інші виходять з наявності, на їхню думку, чотирьох основних питань філософії: субстанціонального, гносеологічного, смисложиттєвого та методологічного. Треті вважають, що шляхи вирішення першої сторони основного питання філософії - про первинність матерії чи свідомості - є правильними лише в тих чи інших наближеннях. Кожне з висловлених суджень заслуговує на увагу і має право на існування. Позиція автора статті полягає в тому, що традиційне формулювання основного питання філософії має право на існування лише в онтологічному та гносеологічному аспектах. При соціологічному ж аспекті його розгляду співвідношення матерії та свідомості набуває іншого, паритетного, співвідношення. Це питання було сформульовано Ф. Енгельсом стосовно Нового часу, коли виникла необхідність здійснювати світоглядний вибір між матеріалізмом і ідеалізмом. Представники догматизованого марксизму "винесли" це питання за межі тієї епохи і поширили його зміст на весь наступний розвиток філософської думки.
• Необхідність творчого використання парадигмального критерію. У філософи не може бути однієї парадигми, для неї завжди характерний плюралізм напрямків, навчань і шкіл. А це означає, що студентам необхідно давати таку суму знань, що базується на реальному різноманітті філософських поглядів. Саме такий підхід орієнтує навчально-методичний та виховний процес на повагу до людської гідності студента, на сприйняття його не тільки як об'єкта навчання, а й як суб'єкта, що володіє власним світоглядом, духовною культурою, громадянською позицією. Інакше кажучи, настійна потреба сучасності - відмовлення від монополії на істину, активний перехід від монометодології до різноманітної методології, утвердження принципу інтегративного аналізу філософських шкіл, течій, напрямів. Не можна нав'язувати студенту ту чи іншу концепцію, тому що він має рівні права з викладачем у виборі конкретної системи цінностей та використання її у своєму повсякденному житті. Головне в тому, щоб свій вибір студент здійснював на основі глибоких знань, широкого інтелектуального кругозору та почуття громадянської відповідальності.
Завантажити реферат