Сторінка
3
Аристотель насамперед досліджує питання про сутність філософії. Філософія для нього — це вища теоретична наука. Тому питання про сутність філософії Аристотель зв'язує з питанням про сутність науки. Слова «наука» в Аристотеля, зрозуміло, немає. Він говорить «епістеме». Але ототожнити ці два терміни — «наука» і «епістеме» — можливо тому, що однією з головних особливостей знання на рівні «епістеме» є можливість навчання — не на рівні передачі навичок (таке навчання можливо і на нижчому рівні досвіду), а на рівні передачі інформації про причини і початки досліджуваного. Аристотель розумів під наукою знання, що виходить за межі звичайних почуттів (цим наука відрізняється від сприйняття), знання причин (цим наука відрізняється від досвіду), знання заради нього самого, а не заради якої-небудь практичної вигоди (цим наука відрізняється від мистецтва).
Що ж стосується питання: з чого виникає філософія, то в Аристотеля можна помітити натяки на те, що філософія виникає і з науки — як результат її розвитку, і з міфології.
Про те, де виникає філософія, говорить Діоген Лаєрцій у «Пролозі» до своїх десяти книг «Про життя, навчання і речення знаменитих філософів». В часи Діогена Лаєрція (II-III ст. н. э,), тобто коли минуло вже більш ніж п’ятсот років після Аристотеля, в умовах Римської імперії, що об'єднала латинський світ із грецьким, а латино-грецький світ із близькосхідним, в умовах наступу релігій і міфології Сходу на античну культуру, питання про місце виникнення філософії було, очевидно, животрепетним. Багато людей стверджують, констатує Діоген Лаєрцій, що заняття філософією почалося вперше у «варварів», що першими філософами були перські маги, ассиро-вавилонські халдеї, індійські гімнософісти, єгипетські жерці, галльські друїди і семнофеї та ін. Наприклад, кельтські друїди й індійські гімнософісти викладали свою філософію в загадкових виразах, у яких учили почитати богів, не робити дурного і вдосконалюватися в мужності, ассиро-вавилонські халдеї займалися астрономією і пророкуванням, перські маги висловлювалися про сутність і походження богів, міркували про справедливість і учили про два початки усього сущого — про добро і зло.
У Новий час проблему генезису філософії розглядали багато філософів.
Цю проблему Гегель підняв в «Феноменології духу» і в «Передмові» до другого видання «Науки логіки». Але особливо докладно він писав на цю тему в «Уведенні» до своїх лекцій по історії філософії.
Проблему виникнення філософії Гегель трактує в рамках загального дослідження змісту історико-філософського процесу, парадоксальність якого полягає в тому, що в "ньому філософія виявляється на перший погляд у протиріччі зі своєю власною історією, тому що філософія хоче пізнати незмінне, вічне, суще саме по собі; її мета — істина”.
Особливість гегелівської концепції виникнення філософії полягає не у вченні про те, що філософія виникла з релігії (міфології), - таких концепцій багато, а в тому, що Гегель максимально і навіть надмірно раціоналізував релігію і міфологію, уподібнюючи їх філософії, а не філософію — релігії і міфології. Гегель підкреслює раціональний, пізнавальний аспект міфу, коли говорить про те, що «мислячий дух повинен відшукувати субстанціональний зміст, думку, філософему, що у ній (у міфології) містяться implicite подібно тому, як ми шукаємо розуму в природі». Хоча він говорить: «У древніх міфах міф не є лише покрив, у них справа обстоїть не так, що спочатку була думка і її тільки прикрили формою міфу», усе-таки для нього більш характерна думка про таку близькість внутрішнього змісту міфології змісту філософії, що можна просто «виділити цей зміст із міфів у формі філософем». Гегелівську концепцію виникнення філософії можна визначити в цілому як раціоналістичний варіант релігійно-міфогемної концепції виникнення філософії.
Прикладом релігійної концепції є концепція Корндорфа.
З робіт Ф. Корнфорда пряме відношення до розглянутої проблеми мають такі його монографії, як «From religion to philosophy. A study in the origins of Western Speculation» (Cambridge, 1912) і «Principium sapientiae» (1952). Обидві монографії присвячені походженню античної філософії. Правда, в останній роботі Ф. Корнфорд досліджує наступність між вавілонською міфологією, з одного боку, і грецької міфологією і філософією — з іншого, думаючи, що філософія найпершої в античності філософської школи відбулася з «Теогонії» Гесіода, а «Теогонія» — походить із давньовавілонської поеми «Енума еліш».
Будучи ідеалістом, Ф. Корнфорд не торкається питання про соціально-економічні і політичні умови виникнення філософії, обмежуючи лише її духовними передумовами. Ф. Корнфорд каже про два джерела філософії: релігію й інтелект, але з цих двох можливих духовних джерел філософії вирішальну роль він відводить релігії.
Проблемою виникнення філософії займався й інший англійський учений, професор Бірмінгемського університету Дж. Томсон, автор багатьох робіт, у тому числі книги «Перші філософи», що має безпосереднє відношення до теми. Концепція виникнення філософії Дж. Томсона може бути кваліфікована як міфогенна: він відокремлює міфологію від релігії і говорить про виникнення філософії з міфології, вбачаючи в міфології єдине джерело філософії.
Філософія, згідно Дж. Томсону, виникає з міфології (а наука — з магії), успадковуючи від останньої ряд моментів, насамперед стихійно-діалектичні представлення про єдність і боротьбу протилежностей. Дж. Томсон зв'язує виникнення філософії з переходом древнього суспільства зі ступені раннього на ступінь зрілого рабовласницького виробництва, зі зміною «бронзового віку» «віком залізним», предметних грошей — карбованою монетою, з розвитком товарно-грошових відносин і становленням суспільства товаровиробників. Безпосередня причина виникнення філософії — «товарний фетишизм». У відповідності зі своїм розумінням філософії Дж. Томсон бачить і у виникненні філософії не початок вищої, у порівнянні е міфологією, ступіні пізнання світу, а всього лише проекцію на зовнішній світ, переломлення у філософських категоріях соціально-економічних відносин суспільства товаровиробників. Так, наприклад, філософська категорія субстанції, по Дж. Томсону, — не що інше, як проекція на зовнішній світ мінової форми вартості.
До міфогенного типу концепцій виникнення філософії можна віднести і уявлення про її виникнення А. Ф. Лосєва. Стверджуючи, що нині «є вже безграмотністю ототожнювати міфологію з поезією, з наукою, з релігією, з мораллю, з мистецтвом», А. Ф. Лосєв намагається відокремити міфологію від релігії, міф від релігійних вірувань, розглянути міф поза контекстом релігійних уявлень і дій. А що такий контекст існує, не зважується заперечувати й А. Ф. Лосєв — один з найбільш послідовних представників саме міфогенної концепції виникнення філософії. «Міф, узятий сам по собі, — пише А. Ф. Лосєв, — не має ніякого істотного відношення до релігійних вірувань, хоча він і зв'язаний з ними як у первісну епоху, так і в пізніші часи».
Завантажити реферат