Сторінка
1

Ідейні джерела екзистенціалізму та філософська концепція Ж.-П.Сартра та філософська концепція свободи

План

Вступ……………………………………………………………………… .3

Розділ І. Ідейні джерела екзистенціалізму Ж.-П.Сартра………………… 5

1.1. Умови виникнення екзистенцалізму та його сутність……………… 5

1.2. Атеїстичний екзистенціалізм Ж.-П.Сартра і його філософський метод…………………………………………………………………… ….16

Розділ ІІ. Філософська концепція свободи Ж.-П.Сартра…………… .…23

2.1. Свобода і вибір…………………………………………………… .….23

2.2. Свобода та відповідальність…………………………… .…….35

Висновки…………………………………………………………………….42

Література……………………………………………………… .…………44

Вступ

Поняття "свобода" багатозначне і багатостороннє. Свобода може бути особистісною, соціальною, моральною, політичною. Проблема свободи викликає цікаві суперечки, філософські дебати на тему свободи не припиняються вже дві тисячі років, але проблема залишається до цього часу не вирішеною.

Тому ціллю даної роботи є розгляд деяких аспектів свободи, які мають важливе значення для людини. А звідси головна увага буде приділятися людській (особистісній) свободі. Оскільки людина є суб'єктом власного життя, людина активно будує умови свого життя і своє відношення до нього. Але творячи себе і своє життя, вона дуже часто намагається втекти від свободи (конформізм, перенесення відповідальності на іншого, уникання автономної поведінки та ін.), вона живе не аунтично, або в нечесності, за термінологією відомого французького філософа – екзистенціаліста Ж.-П.Сартра. Тому своїм завданням Сартр вважав звільнити людей від нечесності і допомогти їм прийняти відповідальність. В своїй розвинутій формі свобода відповідальна, а відповідальність свободна, і вони виступають як єдиний механізм саморегулюючої свавільної активності, що притаманна зрілій особистості. Не володіючи внутрішньою свободою людина не може бути повноцінною особистістю і нести відповідальність за свої вчинки.

Об'єктом дослідження – умови формування екзистенціалізму та ідейні джерела Ж. – П. Сартра, як представника атеїстичного екзистенціалізму.

Предметом роботи є питання особистісної свободи та взаємовідношення свобода – вибір – відповідальність.

Мета – з'ясувати основні аспекти проблеми свободи у Ж. – П. Сартра і нанесення їх на сучасні мірки людського буття.

Завдання:

1. Сформувати основні умови виникнення філософії існування і визначити її суть.

2. Охарактеризувати погляди французького мислителя та визначити його філософський метод.

3. З'ясувати основні моменти свободи у творчості Ж. – П. Сартра.

У дослідженні використані такі методи наукового пізнання:

- загальнологічні методи (аналіз, синтез, дедукція, аналогія)

- загальнонаукові (структурний метод, метод сходження від абстрактного до конкретного, історико-філософський метод).

Літературні джерела – проблема свободи Ж. – П. Сартра частково розроблялася в контексті історії екзистенціалізму., та в окремих працях, що були присвячені філософській творчості мислителя. Серед найбільш обізнаних авторів в даній сфері можна назвати Кісселя М.А., Ляха В., Рикунова М. і Мокроусова.

Розділ І.Ідейні джерела екзистенціалізму Жана-Поля Сартра.

1.1.Умови виникнення екзистенціалізму та його сутність.

Згадки про екзистенціалізм ( або „філософію існування”, як він початково називався) вперше з’явився в кінці 20-х років ХХ століття. Батьківщиною екзистенціалізму визначають Німеччину. Саме тут в 1927 р. вийшла праця М. Хайдеггера „ Буття і час”. Незабаром після цього з’явилась трьохтомна „філософія” К. Ясперса і вже згадується робота. „Духовна ситуація епохи”. В цих працях отримує оформлення екзистенціальна концепція особистості.

Таким чином ми бачимо, що філософія екзистенціалізму виникла після першої Світової війни, в умовах, коли під впливом суттєвих соціальних змін, пов’язаних зі вступом капіталістичного суспільства в епоху імперіалізму і особливо з „світовою катастрофою” виникають різні зміни в суспільній свідомості. В першу чергу треба відмітити, що характерний для передвоєнних років ліберальний умонастрій, що виражений особливо в неокантіанстві, прийшов у рішуче протиріччя з подіями, що відбувались. Це відчуття посилилось в Німеччині після поразки в першій Світовій війні: сумне усвідомлення кінця історичної епохи („Сутінки Європи”) породжує апокаліпситичні настрої, загальну невпевненість і тривогу, переміщаючи центр тяжіння філософських інтересів з теорії пізнання і логіки наукового дослідження на проблеми людства, суспільства, історії.

Екзистенціально-філософське вираження глибоких потрясінь, що відбувся в 20-30-х роках і він викликав зацікавленість у покоління західної інтелігенції перш за все тому, що звернувся до проблеми критичних, кризисних ситуацій, спробував розглянути людину в її „ходіннях по мукам”, в перечерпуванні жорстоких історичних випробувань.

Філософія класичного періоду ставила в центр уваги духовну активність людей, що реалізовувалась в науковій і художній творчості, в створенні і вдосконаленні політичних установ екзистенціалізму.

Філософія зосереджена на проблемі духовної витримки людини, закинутої в ірраціональній, вийшовший з-під контролю потік подій [13,217].