Сторінка
7

Творчість

Дійсно творчою праця стає лише тоді, коли перестає бути засобом до життя, а стає сен­сом життя людини, процесом, в якому людина повністю і всебічно розвиває свої здібності і нахили. Стимулом до праці має стати не зовнішній примус, зокрема, прагнення до заробітку, а глибинна потреба в творчості. Це можливо у суспільстві, де мірою, що ви­робляється, буде ступінь творчості, ступінь розвитку і застосуван­ня людських здібностей, знань, досягнень науки. Слід додати ще два істотних моменти. По-перше, суспільне виробництво - це зав­жди виробництво інших в результаті творчого самоздійснення себе. По-друге, в засобах виробництва, з якими взаємодіє людина праці, акумульований творчий потенціал багатьох поколінь людей, що є відправною базою для дальшої творчості.

Серед багатоманіття сфер людської діяль­ ності є такі, творчість в яких не може бути віднесена до якогось з видів. Умовно назвемо їх інтегративними, тобто об'єднуючими видами творчості. Найбільш яскравим їх прик­ладом є військова творчість. Творчість у військовій справі, як і в ін­ших сферах діяльності, має два основні види: творчість як від­криття нового, тобто явищ, законів, про які нічого не відомо раніше (наукова творчість), і творчість як створення нового, тобто конс­трукторська, винахідницька діяльність. Обидва види творчості у військовій практиці тісно переплетені, нерідко злиті в єдиному процесі діяльності людини. Створення надійної протиракетної обо­рони включає наукові відкриття і винахід нових засобів боротьби Іроти ракет супротивника.

Отже, творчість у військовій справі - складний процес пізнання законів війни і збройної боротьби і створення принципово нових зразків зброї і бойової техніки та способів їх використання. У війсь­ковій справі творчість виявляється в активній діяльності працівни­ків військової промисловості, командирів, інженерно-технічного пер­соналу, військовослужбовців. В процесі активної діяльності народжуються нові зразки військовії техніки, задуми і плани май­бутніх битв для захисту Вітчизни. Йде пошук нових шляхів у вирі­шенні складних задач управління військами в період битви, розроб­ляються і впроваджуються нові засоби та форми збройної боротьби з урахуванням конкретної суспільно-політичної ситуації, вдоскона­люється організація військ. У військовій справі, як і в будь-якій сфері людської діяльності, творчість здійснюється відповідно з об'єк­тивними законами діяльності людей і визнанням перетворюючої ролі свідомості людини. Разом з тим творчість має свою специфіку, обу­мовлену особливостями військової практики. По-перше, військова творчість є особливою, підкорена специфічній формі діяльності лю­дини: підготовка до війни, зв'язана з завданнями розгрому супротив­ника, забезпечення перемоги у війні і здійснюється в умовах жорсткої регламентації всього життя і діяльності армії статутами, наста­новами і наказами. По-друге, у військовій творчості органічно поєд­нується єдність теорії і практики, мислення і дії. Військова твор­чість покликана оперативно реагувати на .потреби збройних сил, зв'язані з оснащенням армії і флоту зброєю і бойовою технікою, підвищенням бойової готовності і вдосконаленням управління війсь­ками. Для військового дослідника важливо не лише накопичити і уза­гальнити практичний досвід бойової підготовки, навчання і вихо­вання особового складу, але й вирішити актуальну проблему в максимально короткі строки, якомога швидше одержані висновки зробити надбанням військових кадрів, реалізувати їх. По-третє, війсь­кова творчість командирів відзначається єдністю гнучкості та опе­ративності, бо, з одного боку, необхідно врахувати всю складність обстановки, що змінюється, осмислити іноді суперечливий потік інформації, а з іншого - необхідно точно вловити момент перелому і відразу прийняти рішення, яке відзначалося б ясністю, чіткістю, визначеністю. Гнучкість і оперативність у діяльності ко­мандира передбачають творче дерзання. У військовій творчості, як ні в якій іншій, важливу роль відіграє моральний аспект наукової творчості. Це зв'язане з виконанням військового обов'язку перед Віт­чизною. Це відповідальність за долю свого народу, його незалеж­ність і територіальну цілісність держави.

Винятково важливою сферою є творчість у навчанні й вихованні молодого покоління людей. Особливе значення в умовах реформування суспільного життя набуває творчий пошук форм і методів навчання і виховання, які б сприяли успішному вирішенню завдань формування всебічно роз­винутої особи. Важливим аспектом проблеми навчання є розвиток творчих здібностей молоді. Виникає питання, хто і як повинен зай­матися розвитком творчих здібностей молоді? Від чого залежить ЇЇ розвиток? Вочевидь, не можна відкидати, насамперед, природну схиль­ність людей до того чи іншого виду діяльності. Природні нахили нерідко рано знаходять себе в зростанні інтересу особистості до пев­ного виду занять. Однак це лише передумови творчих здібностей людини, які можуть бути реалізованими тільки за наявності таких важливих якостей особи, як працелюбство, цілеспрямованість. Саме ці якості людини складають соціальну основу розвитку особистого обдарування. Відомо, що видатні вчені, відомі конструктори, педа­гоги - це, насамперед, люди великої працездатності, завзятості, ор­ганізованості і самодисципліни. Отже, в реалізації творчих здібнос­тей молоді важливими є соціальні умови, тобто умови, що сприяли б розкриттю, а потім і реалізації творчих здібностей молоді. Творчи­ми здібностями людини є критичність мислення: здатність дивитись на проблему по-своєму, по-новому. У різних галузях знань це озна­чає, зокрема, здібність людини, молодого спеціаліста критично оці­нювати дані досліджень, бачити сильні і слабкі сторони тієї чи іншої проблеми і зробити правильні висновки. Все це невідривне від роз­витку уяви і фантазії - найважливіших властивостей творчого розуму. Але фантазія також має живитися конкретним матеріалом знань. Тому широка ерудиція людини, достатня за обсягом пам'ять - це ті складові, без яких фантазія немислима.