Сторінка
5

Соціально-філософський аспект проблеми істини та правди

Напевно, що ні, коли ми згадаємо справедливість. Адже не можна знайти правду там, де губиться справедливість. У першому випадку явно несправедлива держава щодо підприємця, а в другому – несправедливі відносини бізнесмена і держави. Очевидною в розглянутих прикладах і є штучність соціальної дійсності, що створюється суб’єктивною волею людини. Для одного вона створює нестерпні умови, в яких ледве можливе виживання, а для іншого – не змінюючи нічого в своїй діяльності, він сьогодні випав з правового поля, у якому перебував учора. Тому у народі здавна кажуть, що закон, мов дишло, куди повернув, туди і вийшло. Але ж правда не може робити такі круті віражі: сьогодні бути однією, а завтра – іншою. Тому критерії істини соціальної дійсності не можна робити визначальними для пошуку правди. Правда повинна бути критерієм істинності соціальної дійсності, яку розбудовують люди. Саме через тлумачення суті праведності можна логічно підійти до з’ясування розуміння справедливості як важливої категорії філософії і моралі, а також політичної і правової свідомості.

А для цього спочатку треба з’ясувати, в чому полягає суть правди і справедливості. Всім добре зрозуміло, а політикам – у першу чергу, що в суспільстві, де постійно розхитується маятник політичної боротьби, дуже важливо, щоб заручником цих політичних баталій не стала економіка країни, коливанням якої в таких умовах важно, а може навіть і неможливо запобігти. Але принципово бажано, щоб вона не входила в резонанс з політичною нестабільністю, оскільки таке розбалансування може мати плачевні наслідки для самої економіки, народу та держави як інституту влади. Але не менш важливим є і те, щоб політичні розхитування не розпалювали суспільний розбрат та антагоністичну ворожнечу у такій боротьбі. І тут важлива стабілізуюча місія покладається на соціальні інститути суспільства. В суспільстві, де постійно розхитується маятник нестабільності, повинні залишатись нейтральними хоча б деякі соціальні інститути, які в змозі виконувати стабілізуючі функції.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дзюба І. Метод – це насамперед розуміння // Вища освіта України. – 2003. – № 4.

2. Жулинський М. “Ну що б, здавалося, слова…” // Вища освіта України. – 2003. – № 4.

3. Попович М. Модерн і постмодерн: філософія і політика // Дух і Літера. – 2002. – № 9–10.

4. Орфографічний словник української мови. – К., 1994.

5. Платон, Аристотель. Политика. Наука об управлении государством. – М.; СПб., 2003.

6. Рассел Б. История западной философии и ее связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней: В трех книгах. – М., 2000.

7. Современный философский словарь. – М., 2004.