Сторінка
9
З кінця грудня 1953 р. почався останній історіометричний підцикл петровсько-більшовицької ери, яка завершилась на наших очах у грудні 1989 р. Символічною подією, що засвідчила закінчення хрущовсько-брежнєвсько-горбачовської 36-річної епохи, стала смерть 14 грудня 1989 р. Андрія Сахарова – своєрідного Христа кінця другого тисячоліття Християнської ери, якого, як і Понтій Пілат, комуністична система спочатку використала для поліпшення свого стану, а потім після брехливих наклепів, по суті, розіпнула. Він виявився головним супротивником радянської влади в її останній період. Його протест став своєрідним наслідком розкаяння за діяльність у попередні роки (він був творцем водневої бомби, за що нагороджений трьома золотими зірками Героя соціалістичної праці).
Ймовірно, що цю еру від наступної відокремлюють також 36 років перехідного періоду, упродовж якого повинно повністю обновитися покоління “гомо совєтикус” з остаточним еволюційним відходом до кінця 2025 року від тоталітаризму. Якщо вести відлік від дня розгону більшовиками Установчих зборів 19 січня 1918 р., який виявив їх антидемократичну сутність, то, за “основним законом часу” Хлєбникова, через 39 + 39 днів (108 років без 81 дня), тобто 30 жовтня 2025 р. має відбутися важлива, знакова подія в житті Росії.
Кінець жовтня 2025 р. інтерпретується апологетами Нострадамуса як час каяття більшовиків та їх послідовників перед своїм народом, а також інших серйозних катаклізмів, що й відображено у його катрені з Центурії ІІІ:
Конец октября двадцать пятого года, И век двадцать первый с тягчайшей войной, Крушители веры своих устыдятся народов, Шах Персии смят египтянской враждой.
На цей же 2025 р. припадає і злам у найвищій точці циклоїди “кондратьєвської довгої хвилі”. За 55 років до цього, на аналогічному зламі попереднього циклу, відбулась світова валютно-фінансова криза початку 1971 р., а потім і нафтова 1973 р.
Таким чином, і пророцтва Нострадамуса, і кондратьєвські кон’юнктурні цикли, і хлєбниковський “основний закон часу”, та й максимум сонячної активності через 22-річний цикл Гнєвишева-Оля від 2002 р. вказують на зламний 2025 рік, як початок нової історичної ери для Росії.
Українська та російська наукова думка протягом століття підготувала умови для створення теорії соціоекогенезу, яка може стати маяком у виборі раціонального шляху суспільного руху. І сьогодні українські та російські вчені активно працюють над дослідженням циклічності соціоекогенезу як системного відображення соціокультурного, суспільно-політичного, соціально-економічного, а в кінцевому підсумку – й історичного розвитку людства.
Що стосується критичних умов нашого буття, то, мабуть, невипадково визначні відкриття робились вченими саме у періоди соціально-політичних та еколого-економічних катаклізмів. Саме у такі періоди дуже загостреним стає відчуття не тільки небезпеки потенційно катастрофічних подій, але й відповідальності вченого за їх передбачення. У період минулого історико-революційного зламу, що переріс у катастрофічну громадянську війну, Микола Бердяєв у праці “Сенс історії” писав, що саме “катастрофічні моменти історії особливо сприяють побудові філософії історії…Такі катастрофи духу людського, коли він, переживши крах певного життєвого історичного устрою та ладу, переживши момент розщеплення та роздвоєння, може зіставити та протиставити ці два моменти – момент безпосереднього перебування в історичному процесі і момент розщепленості з ним, щоб перейти у третій стан духу, який дає особливу гостроту свідомості, особливу здатність до рефлексії, і разом з тим у ньому відбувається особливе звертання духу людського до історичних таємниць”.
Завантажити реферат