Сторінка
5
Впровадження другої домінуючої валюти світу – євро – є поверненням до звичайного стану міжнародних фінансів, при цьому слід зазначити, що регіональний характер домінування євро є природним та більше відповідає історії монетарних відносин . Євро вже в своєму первісному стані “не вкорінене” , тобто не має потенціалу кризової демонетизації, яку переніс долар із відповідною втратою вагомої частки довіри. Серед сучасних, не вкорінених валют лише євро контролюється наднаціональним органом. Міжнародна валютна система з колективною валютою , побудована на наднаціональній компетенції органів грошової політики, більше пристосована до стабільного та ефективного функціонування , ніж валюта безконтрольної держави - емітента . Однак над національний характер міжнародного монетарного порядку, представленого євро, крім переваг має і слабкі позиції. Потенційною слабкістю євро вважається відсутність міцної державної влади за цією валютою. Європейські політичні органи ще не можуть конкурувати із національними владними інституціями [17,с.13-14]. Проте , чим більша зона єдиної валюти, тим краще вона діє як антикризовий стабілізатор.
Значить гіпотеза монетарної регуляції є необхідною умовою збалансованого відтворення та єдиним виправданим макроекономічним заходом суб’єктивного впливу на господарювання України в сучасних умовах.
2.2. Валютна система України
Валюту та гроші часом уявляють як ідентичні поняття , хоча всередині країни частіше використовується термін “гроші”, а термін “валюта” – зовні.
Перетворюючись у валюту , гроші приймають на себе додаткову функцію – стають товаром , продаються і купуються , мають ціну в грошових одиницях іншої країни. Звідси випливає, що валюта як грошовий товар повинна мати не тільки внутрішнє, а й зовнішнє визнання. У світовому співтоваристві має існувати довіра до валюти того чи іншого учасника міжнародних зв’язків , тобто переконатись у тому, що її можна обминати на інші валюти [6,с.133]. На практиці валюти вільно перетинають кордони і повертаються назад.
Поняття валюта використовується у таких значеннях:
- національна валюта – грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип;
- іноземна валюта - грошові знаки іноземних державі використовуються у міжнародних розрахунках;
- міжнародна валюта.
Міжнародні валютні відносини – це сукупність валютно – грошових і розрахунково – кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.
Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система.
Валютна система – це державно – правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну . регіональну, міжнародну та світову валютні системи.
Національна валютна система – державно – правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюються міжнародні кредитно – розрахункові операції, формуються і використовуються валютні резерви країни.
Основні елементи національної валютної системи:
- валютний паритет та режим курсу національної валюти;
- національна валюта – грошова одиниця країни;
- умови обміну національної валюти на інші валюти – конвертованість валюти;
- форми та організація міждержавних розрахунків;
- статус національних установ, які обслуговують і регулюють валютні відносини [13,с.470-71].
Валютою у валютній системі України є гривня.
Одним із найважливіших елементів валютної системи є конвертованість національної валюти.
Конвертованість національної валюти – важливий атрибут відкритої економіки. Без конвертованості неможлива свобода зовнішньої торгівлі, оскільки товаро–виробник–експортер не може вільно включатися у різноманітні структури світового ринку, у міжнародний поділ праці, а покупець – імпортер позбавляються можливості задовольняти платоспроможний попит на товари що імпортуються.
Конвертованість полягає у можливості вільного обміну національної валюти на інші валюти за офіційним курсом [15,с.73].
У рамках світової валютної системи вільно вільноконвертованою вважається валюта тієї країни, яка взяла на себе зобов’язання , передбачені статутом МВФ.
У світовій практиці розрізняють повну та часткову , зовнішню і внутрішню конвертованість валют.
В Україні завершується процес трансформації грошової одиниці – гривні в режимі часткової (здебільшого внутрішньої) конвертованості, що сприятиме припливу іноземного капіталу, розбудови економіки України, її поступовій інтеграції у світову економіку.
Україна як незалежна держава ще в серпні 1992 року ратифікувала Угоду про міжнародний валютний фонд, узявши на себе , таким чином , певні зобов’язання щодо організації власної національної валютної системи.
Сучасний стан розвитку валютної системи в Україні , забезпечення внутрішньої конвертованості та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 197 року оголосила що наша країна взяла на себе зобов’язання згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ за забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі[23,с.98-99].
Уперше за роки незалежності України фізичні особи та резиденти здобули право переказувати через українські повноважні банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями.
Крім цього , громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продажу , спадщину та належне нерезиденту майно в Україні, прибутки від іноземних інвестицій в Україну, кошти отримані в оплату праці, премії, пенсії, гонорари, нараховані проценти, іноземну валюту. Ввезену в Україну згідно з чинним законодавством.
Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.
Завантажити реферат