Сторінка
5

Характеристика складу і структури видатків зведеного державного бюджету України. Фактори, що впливають на їх зміну

Видатки на промисловість та енергетику з місцевих бюдже­тів включають лише видатки на паливно-енергетичний комп­лекс, а саме: на державне регулювання цін на тверде паливо.

У складі видатків місцевих бюджетів на будівництво – державна підтримка молодіжного житлового будівництва, а також видатки на архітектуру.

Із місцевих бюджетів фінансуються сільське та лісове гос­подарства, рибальство та мисливство. Це видатки на:

– земельні ресурси (оплата робіт із докорінного поліпшення земель, проведення земельної реформи, хімічної паспортиза­ції земель);

– водне господарство (експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських державних меліоративних систем);

– сільськогосподарське виробництво (протиепізоотичні за ходи);

– заготівлю та зберігання сільськогосподарської продукції (заготівельні підприємства, закупівля зерна за державним за­мовленням);

– лісове господарство та мисливство;

– риболовецьке господарство;

– дослідження та практичні розробки в галузі сільського господарства;

– фінансування бюджетних установ агропромислового ком­плексу;

– інші заходи та заклади в галузі сільського господарства, рибальства й мисливства.

Фінансування транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики з місцевих бюджетів включає видатки на:

– автомобільний транспорт (державне регулювання цін на послуги місцевого автомобільного транспорту);

– водний транспорт;

– залізничний транспорт (державне регулювання цін на послуги метрополітену);

– інші види транспорту (державне регулювання цін на пос­луги міського електротранспорту);

– дорожнє господарство (будівництво та утримання доріг загального користування державного значення);

– зв’язок;

– інформатику.

Видатки на інші послуги, пов’язані з економічною діяль­ністю за рахунок коштів місцевих бюджетів, включають фі­нансування проектів багатоцільового розвитку, діяльності, пов’язаної з формуванням загальної економічної політики, управлінням у галузі стандартизації, гідрометеорології, геоде­зії та контролю за виробництвом тощо.

Із місцевих бюджетів фінансується охорона навколишньо­го природного середовища та ядерна безпека. Це видатки на:

– охорону та раціональне використання водних ресурсів;

– охорону та раціональне використання земель;

– утримання місцевих природоохоронних органів;

– збереження природно-заповідного фонду;

– інші природоохоронні заходи.

До складу видатків місцевих бюджетів на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного ли­ха належать видатки на:

– попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій;

– утримання військ цивільної оборони України.

До місцевих бюджетів включаються державні цільові фонди (як до дохідної, так і до видаткової частин) – фонд охорони навколишнього природного середовища, дорожні фонди тощо.

До складу видатків місцевих бюджетів, не віднесених до основних груп, належать видатки з:

– утворення резервних фондів;

– проведення виборів та референдумів.

Структура видатків місцевих бюджетів України за 1992-2004 рр. відповідно до функціонального призначення наведена в таблиці 1. Для забезпечення порівняльності, групування видатків проведено так, як це здійснювалося до переходу у 1996 р. на нову бюджетну класифікацію. Це стосується, на­самперед, такої групи як "народне господарство", до складу якої увійшли видатки на: житлово-комунальне та шляхове господарства, промисловість та енергетику, будівництво (дер­жавні капітальні вкладення), сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство, транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатику.

Таблиця 1.

Структура видатків місцевих бюджетів України у 1992-2004 рр.

Динаміка соціальних видатків із місцевих бюджетів України упродовж 1992-2004 рр. відображена за допомогою рис. 1 Абсолютні розміри видатків на освіту збільшилися у 2004 р. у порівнянні з 1992 р. у 2,2 разу, на охорону здоров’я – у 1,9 ра­зу, соціальний захист та соціальне забезпечення населення – у 1,1 разу, на утримання інших закладів соціально-культурної сфери (крім освіти та охорони здоров’я) – у 1,9 разу.

Закон України "Про бюджетну систему України" визна­чив лише основні напрямки використання коштів місцевих бюджетів. Крім того, він встановив, що розмежування видів видатків між окремими бюджетами, які входять до складу Ав­тономної Республіки Крим. областей, міст Києва та Севасто­поля повинно проводитися, відповідно. Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст Києва та Севастополя) радами народних депутатів і районни­ми та міськими (міст з районним поділом) радами народних депутатів. Відсутність законодавче встановленого деталізова­ного переліку видатків за кожним видом місцевих бюджетів, з одного боку, і право самостійного розмежування видатків між бюджетами органами місцевого самоврядування, з вели­кими можливостями для суб’єктивізму, – з іншого, не сприя­ли встановленню єдиного підходу щодо вирішення цього зав­дання в межах усієї бюджетної системи України. Перелік видатків місцевих бюджетів змінювався, він також не був пов­ною мірою уніфікованим у розрізі видів місцевих бюджетів.

Як підтвердив досвід останніх років в Україні давно на­зріла проблема чіткого розмежування видатків між бюджетами всіх рівнів і видів. Необхідність вирішення цього складного завдання зумовлена зокрема: