Сторінка
3

Характеристика складу і структури видатків зведеного державного бюджету України. Фактори, що впливають на їх зміну

Умовами договору мають бути передбачені зобов’язання сторін щодо обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов дого­вору, а також обсяги і порядок сплати процентів за вико­ристання бюджетних позик.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підпри­ємств, організацій і установ, які надають послуги або вироб­ляють необхідні товари, витрати на виробництво яких пере­вищує ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економіч­ними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджет­ного фінансування, так і їхнє застосування. Нині, при пере­ході до ринкових відносин, визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

При цьому до існуючих форм бюджетного фінансування не можна застосовувати однаковий підхід, а перспективи роз­витку кожної із форм повинні пов’язуватись з тими цілями, яким вони слугують.

Цілі можуть бути поділені на загальні та спеціальні. За­гальні втілюються за допомогою тих форм фінансування, які відповідають системі управління економікою в цілому.

Спеціальні пов’язані з особливими умовами господарюван­ня, згідно із завданнями економічної політики держави на відповідному етапі розвитку.

Форми бюджетного фінансування, які обумовлені загаль­ними цілями, у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Їхнє удосконалення, з одного боку, повинно провадитись у напрямку посилення стимулюючих факторів певних форм фі­нансування, а з іншого – у напрямку запровадження нових умов надання бюджетних коштів.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансу­вання:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод вико­ристовується для фінансування заходів з державного бюдже­ту України. Це система бюджетних рахунків органів Держав­ного казначейства, відкритих в установах банків за відпо­відними балансовими рахунками, з яких органами Державно­го казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб’єк­там діяльності;

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних ра­хунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпоряд­ників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що від­повідно до бюджетного розпису фінансові органи перерахо­вують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

2. Структура, класифікація і характер бюджетних видатків

Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів, яке може здійсню­ватися за різними ознаками. Згідно з бюджетною практикою видатки розподіляються:

1) залежно від суспільного призначення – функціональна класифікація;

2) за розпорядниками бюджетних коштів – відомча кла­сифікація;

3) залежно від цільового призначення – економічна кла­сифікація.

Відповідно до функціональної класифікації основними групами видатків місцевих бюджетів є:

– державне управління;

– правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

– освіта;

– охорона здоров’я;

– соціальний захист та соціальне забезпечення;

– житлово-комунальне господарство;

– культура та мистецтво;

– засоби масової інформації;

– фізична культура й спорт;

– промисловість та енергетика;

– будівництво;

– сільське та лісове господарства, рибальство і мисливство;

– транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомуніка­ції та інформатика;

– інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю;

– заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення;

– охорона навколишнього природного середовища та ядер­на безпека;

– попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та на­слідків стихійного лиха;

– обслуговування державного боргу;

– державні цільові фонди;

– видатки, не віднесені до основних груп.

Видатки місцевих бюджетів на державне управління включають забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування і, насамперед, рад народних депутатів та їхніх виконавчих органів.

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держа­ви за рахунок коштів місцевих бюджетів охоплює утримання:

– органів внутрішніх справ (підрозділи дорожньо-патруль­ної служби та дорожнього нагляду, медичні витверезники, підрозділи міліції, що організовують роботу медичних витве­резників, приймальники-розподільники для неповнолітніх, спеціальні приймальники-розподільники);

– професійної пожежної охорони;

– інших органів внутрішніх справ (спеціалізованих монтаж­но-експлуатаційних підрозділів, адресно-довідкових бюро).

Із місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів та заходів у галузі освіти. Це видатки на:

– дошкільну освіту (дошкільні заклади освіти);

– загальну середню освіту (загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії, вечірні школи);

– заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, дитячі будинки, спеціальні загальноосвіт­ні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, загальноосвіт­ні школи соціальної реабілітації, допомога на дітей, які зна­ходяться під опікою, піклуванням);

– позашкільна освіта (позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми);

– професійно-технічна освіта;

– вищі заклади освіти І та ІІ рівнів акредитації;

– післядипломна освіта (центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

– інші заклади та заходи в галузі освіти (придбання підруч­ників, методична робота, інші заходи з народної освіти, служ­би технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремон­том, централізовані бухгалтерії, групи з централізованого господарського обслуговування, інші заклади освіти).

Видатки на охорону здоров’я з місцевих бюджетів вклю­чають утримання:

– лікарень широкого профілю;

– спеціалізованих медичних закладів (спеціалізованих ліка­рень та інших спеціалізованих закладів: центрів, диспансерів, госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни, лепрозо­ріїв, медико-санітарних частин, тощо, що мають ліжкову ме­режу; пологових будинків; санаторіїв для хворих туберкульо­зом; санаторіїв для дітей та підлітків; будинки дитини; стан­ції переливання крові; станції швидкої та невідкладної медич­ної допомоги);

– поліклінік та амбулаторій;

– спеціалізованих поліклінік;

– загальних і спеціалізованих стоматологічних поліклінік;

– фельдшерсько-акушерських пунктів;

– санітарно-епідеміогічної служби (санітарно-епідеміогічних станцій);