Сторінка
2

Передумови та основні етапи створення та розвитку Державного казначейства України

У разі, коли зазначені територіальні органи Державного казначейства та Головне Управління Державного казначейст­ва безпосередньо здійснюють операції щодо виконання дер­жавного бюджету, останні виконують ті ж функції, що й від­ділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах.

2. Особливості діяльності Державного казначейства України, перспективи розвитку

Органи Державного казначейства мають право відкривати в установах банків рахунки за доходами та видатками держав­ного бюджету; отримувати у банках на договірних засадах внутрішньо річний кредит у межах, встановлених законодав­чим актом про державний бюджет на відповідний рік для покриття тимчасових касових розривів державного бюджету; провадити операції щодо розміщення державних цінних папе­рів, їхнє погашення та виплату доходу за ними тощо.

Запровадження казначейської системи виконання держ­бюджету супроводжується докорінним перерозподілом функ­цій між фінансовою та банківською системами, органами дер­жавної влади, установами та організаціями, які утримуються з державного бюджету. Банківська система здійснює лише функцію акумуляції (а не обліку та розподілу) коштів держ­бюджету, зберігання і перерахування їх за дорученням Дер­жавного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення конкретних напрямків використання коштів.

Одночасно функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації усі державні доходи і з якого розподілятимуться наступні ви­датки державного бюджету, тобто державні кошти сконцент­ровані в руках одного господаря.

Уряд, маючи вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу, здійснює контроль за до­триманням встановленого дефіциту державного бюджету, тобто володіє фінансовими важелями впливу на економічну ситуацію.

Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних кош­тів в установах банків закриті. Для обліку цих операцій за видатками розпорядників коштів призначені реєстраційні ра­хунки в органах Державного казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. У зв'язку з цим майже ви­рішена проблема достовірності звітності, оскільки більшість даних для її складання надходить до органів Державного каз­начейства щоденно.

Образно кажучи, впровадження системи Державного каз­начейства дозволяє супроводжувати державні кошти лише в одному руслі — мережею Національного банку. Щодо розпо­рядників коштів, то казначейський принцип оплати рахунків майже не дозволяє порушувати фінансово-бюджету дисцип­ліну щодо використання коштів. Система електронних плате­жів (СЕП) Національного банку поряд із входженням Дер­жавного казначейства у мережу «клієнт банку — банк» дозво­ляє провадити платежі у лічені хвилини замість двох або більше днів.

Список використаної літератури

1. Алієва В. Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету України: переваги та недоліки // Економіст. – 2002.- №12. – с. 51 – 53.

2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. пос. – К.: Вища школа. – 2003. – 383 с.

3. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с.

4. Єпіфанов А. Останній бюджет і фінансова політика України: Навч. пос. – К.: “Наукова думка” с. 304.

5. Жибер Т. В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи // Фінанси України. – 2003. - №1. – с. 40 – 46.