Сторінка
1

Поняття та зміст фінансових правовідносин

Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері зби­рання, розподілу та використання органами держав­ної влади та місцевого самоврядування коштів із ме­тою забезпечення виконання покладених на ці орга­ни завдань і функцій.

Фінансове право виникло на межі державного та адміністративного права. Воно регулює певну сферу державного управління, пов'язану з розподілом і пе­рерозподілом національного доходу країни. У цих відносинах проявляється організаційна роль органів державної влади й місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими,, Це є голов­ною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відно­сини від інших відносин грошового характеру. На­приклад, відносини державних ощадкас і громадян, які здають грошові вклади на зберігання, мають ци­вільно-правовий характер.

Ще однією ознакою, яка відрізняє фінансове пра­во від інших галузей, є метод правового регулюван­ня. У фінансовому праві використовується владний метод впливу держави на суб'єктів фінансово-право­вих відносин. Причому, на відміну від державно-правових та адміністративно-правових відносин, суб'єкти яких мають певні рамки для вибору форми поведінки, у фінансово-правових відносинах вони мають діяти суворо в межах правових норм.

Фінансово-правові відносини будуються на принципі не­рівності сторін.

Предмет регулювання фінансового права склада­ють відносини, що виникають у процесі становлен­ня: бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку готуван­ня, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету.

Предмет регулювання фінансового права станов­лять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готуван­ня, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; система оподатку­вання, види, розміри і строки сплати податків, збо­рів та інших обов'язкових платежів до бюджету; за­сади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок державного фі­нансування та кредитування, утворення й погашен­ня державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус інозем­них валют на території України; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Фінансово-правові відносини можуть виникати між: державою в цілому та її адміністративно-тери­торіальними утвореннями (Автономною Республі­кою Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами і селами); центральними та міс­цевими органами виконавчої влади й місцевого са­моврядування; державними фінансовими органами і підприємствами, установами та організаціями; дер­жавними фінансовими органами та населенням.

Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, за­тверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доходи й видатки бюджетів по­винні повністю в них відображатися, їх взаємозалік і компенсація забороняються, крім винятків, уста­новлених у законах України. Передача бюджетних коштів з одного бюджету до іншого того самого рів­ня забороняється.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надхо­джень від сплати фізичними та юридичними особа­ми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законодавством України. Доходи бюджетів України поді­ляються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Кошти Державного бюджету України витрачаю­ться лише на цілі та в межах, затверджених Зако­ном України "Про Державний бюджет України". Кошти республіканського бюджету Автономної Рес­публіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються ли­ше на цілі та в межах, затверджених відповідно Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим, місце­вими радами народних депутатів. До Державного бюджету України не включаються видатки, не пе­редбачені законами України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підпри­ємств, установ, організацій та органів, яка діє на по­чаток бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та ін­ших заходів, що не належать до видатків розвитку.

У складі поточних видатків вирізняються видат­ки бюджету, зумовлені зростанням мережі переліче­них вище об'єктів із зазначенням усіх чинників, що вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, як-от: фінансування ка­пітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Податкова політика — це діяльність орга­нів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів; далі — податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподат­кування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. По­даткова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Ук­раїні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з "Основними положеннями ." система оподаткування в Україні має будуватися на засадах:

• стимулювання підприємницької виробничої ді­яльності та інвестиційної активності — введен­ня пільг щодо оподаткування прибутку (дохо­ду), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковості — впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі досто­вірних даних про об'єкти оподаткування за звіт­ний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначності й пропорційності — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рів­них податків на рівні прибутки і пропорційно більших податків на більші доходи; "