Сторінка
2

Казначейська система виконання бюджету України

Суть проблеми полягає в тому, що майже всі фактори, які дестабілізують фінансове становище в державі, є результатом дій відповідних державних структур на макрорівні, тобто залежать від основних положень фінансової політики, здійснюваної законодавчою і виконавчою владою, і тільки вже згодом ці хиби і прорахунки тиражуються, поглиблюються й посилюються на макрорівні – на рівні підприємницьких структур і фізичних осіб.

Фінансове становище держави характеризується двома показниками : виконанням бюджету і сталістю національної грошової одиниці. В Україні після проведення грошової реформи вдавалося підтримувати стабільність грошової одиниці .Але найважливішим показником фінансового стану держави є виконання бюджету. Сьогодні вже усім стало ясно, що питання бюджету – це в кінцевому підсумку питання забезпечення суспільного добробуту, економічного розвитку, стабільності грошової одиниці. Однак бюджетна сфера тепер знаходиться у вкрай занедбаному стані . Найбільш небезпечним є те, що неплатежі до бюджету набули масового характеру і стали звичним явищем в економічному житті.

В умовах переходу до ринку, наявності кризи платежів, необхідний такий механізм, який забезпечив би акумуляцію коштів Державного бюджету на єдиному рахунку, що дозволить як терміново здійснювати фінансування заходів, так і за встановленою черговістю. Таким вимогам відповідає казначейство.

Казначейство в повному обсязі його діяльності повинно забезпечити: акумуляцію коштів державного бюджету на єдиному рахунку, що дасть можливість урядові терміново здійснювати першочергові заходи; повне і точне виконання Закону України “ Про Державний бюджет”, встановлену урядом черговість використання видатків Державного бюджету.

Для забезпечення діяльності Державного казначейства в повному обсязі необхідне впровадження єдиного казначейського рахунку в Національному банку України, що дасть змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан руху коштів по доходах і видатках державного бюджету, результати виконання бюджету, незалежність держави від банківської системи у справах контролю та обліку доходів і платежів, дотримання принципу цільового використання бюджетних коштів завдяки здійсненню попереднього контролю.

За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням органів державного казначейства, а також приймання, зберігання й видача готівки. А за міністерствами і відомствами залишається право розподілу асигнувань за напрямками видатків коштів, затвердженими державним бюджетом України.

Як переконує світовий досвід, такий розподіл функцій по касовому виконанню державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найефективнішим, бо дає змогу зосередити всі важелі управління державним бюджетом у руках Міністерства фінансів в особі державного казначейства.

Не дивлячись на те, що про казначейство, казначейське виконання Державного бюджету останнім часом досить часто говорять не тільки в офіційних документах, але й пресі, реальний зміст цих фінансових понять для більшості залишається не дуже чітким. Навіть спеціалісти з фінансово- банківської справи сприймають і розглядають його по – різному. Одні розглядають як необхідний елемент структурної перебудови існуючих в суспільстві відносин між суб’єктами фінансової діяльності, інші – як одну і,можливо, навіть зайву бюрократичну ланку цих відносин.

В роботі використано Закони України, діючі номативні акти держави, праці провідних фінансистів країни.

1. Казначейство як розпорядник державних коштів

Казначейство — це фінансовий орган, на який покладають­ся функції з касового виконання державного бюджету України. Раніше в системі державної виконавчої влади нічого схожого не було. Казначейства існували в Росії до 1918 року. Нині вони покликані до життя самою ситуацією. Адже діюча схема виконання державного бюджету не забезпечує системного контролю як за проходженням державних ресурсів через ко­мерційні банки, так і за використанням цих коштів розпо­рядниками кредитів па місцях. Державні фінансові ресурси розпорошені по численних поточних рахунках міністерств та відомств, їхніх установах. Аби навести порядок, забезпечити ефективне управління коштами державного бюджету, підви­щити оперативність у фінансуванні видатків, 27 квітня 1995 року Президент України видав Указ № 335/95 «Про Державне казначейство України», згідно з яким при Мініс­терстві фінансів створено Державне казначейство. А постано­вою від 31 липня 1995 року за № 590 Кабінет Міністрів затвердив «Положення про Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи — управління в областях та відділення у містах і районах».

Зазначений Указ Президента України (№ 335/95) зобо­в'язує органи Державного казначейства здійснювати:

— організацію та контроль за виконанням державного бюд­жету України;

— управління наявними коштами державного бюджету України (у тому числі в іноземній валюті) та коштами дер­жавних позабюджетних фондів у межах видатків, встанов­лених на відповідний період;

— фінансування видатків державного бюджету України;

— ведення обліку касового виконання державного бюджету;

— складання звітності про стан виконання державного бюджету;

— управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

— контроль за надходженням, використанням коштів дер­жавних позабюджетних фондів;

— розробку нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку і звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприєм­ств, установ та організацій, що використовують кошти дер­жавних бюджетних та позабюджетних фондів.

Слід також відзначити, що в основу діяльності Державного казначейства покладено принцип «єдиної каси» держбюджету з переходом від практики виконання бюджету (фінансування видатків) за відомчим принципом до територіального прин­ципу. І здійснюється це саме за допомогою територіальних органів казначейства. При цьому, розрахунки розпорядників кредитів здійснюють відповідні органи казначейства, а опера­ції з готівкою — установи банків [8, с. 347].

Втілення у життя принципу єдиного рахунку держбюджету в поєднанні з централізованою казначейською телекомуніка­ційною системою дозволить у майбутньому мати вичерпну інформацію про щоденне становище державних фінансів і забезпечить можливість гнучкого маневрування державними грошовими ресурсами.

Щодо структури та підпорядкованості, органи Державного казначейства є системою органів державної виконавчої влади, яка діє при Міністерстві фінансів. Система складається з Головного управління та територіальних органів — управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Се­вастополі, з відділеннями у районах, містах і районах у містах. У своїй діяльності Держказначейство керується Конститу­цією України, Конституційним договором між Верховною Ра­дою України та Президентом України, законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів Украї­ни, наказами Міністерства фінансів.