Сторінка
11

Відтворення основних фондів

Прибуток (доход) і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу – підсумкового синтетичного документу про наявність використання коштів на певну дату (кінець кварталу, року).

Оскільки структура балансу наших підприємств поступово змінюється у напрямку адаптації до ринкових умов, для ілюстрації візьмемо баланс ТОВ “Буддеталь” (Додаток 1). Баланс має дві частини: актив, який показує напрямки розміщення коштів (капіталу), і пасив, що характеризує їх джерела. Активи включають фізичне , грошове і нематеріальне майно, яке у балансі поділяється на дві групи: фіксовані і поточні активи.

Фіксовані активи – це майно, створене за рахунок довгострокових інвестицій, яке має тривалий термін обігу (більше року), передусім основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та ін. Фіксовані активи ще називають основним капіталом. Основні фонди і нематеріальні активи у балансі оцінюються по їх повній вартості, але у підсумок включаються по залишковій вартості, тобто за вирахуванням амортизаційних відрахувань (зносу) [2, ст 56, 4, ст.45].

Поточні активи включають мобільний елемент майна з коротким терміном обігу (до одного року). До них належать оборотні кошти і цінні папери, що швидко реалізовуються.

Поточні активи мають здатність досить швидко перетворюватись у гроші. Цю здатність називають ліквідністю. Поточні активи більш ліквідні ніж фіксовані. В свою чергу окремі різновиди поточних активів мають різну ліквідність. За умов нормального функціонування економіки найбільш ліквідні активи – це гроші, цінні папери, на які є попит на ринку, та дебіторська заборгованість.

Меншу ступінь ліквідності мають товарно-матеріальні запаси та затрати. Але це загальні оцінки. Вони можуть змінюватись в конкретних економічних ситуаціях під впливом макро- і мікрочинників. Пасиви балансу складаються з капіталу у різних формах заборгованості (зобов’язань).

Боргові зобов’язання у балансі поділяються на довго- та короткострокові. Довгострокові – це ті зобов’язання, які погашаються на раніше ніж за рік від дати складання балансу, короткострокові – в межах року. Короткострокові боргові зобов’язання включають не тільки кредити, але й різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками по оплаті праці, виплаті податків, обов’язковим відрахуванням на соціальні заходи тощо. Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів.

Співвідношення між окремим групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства [18, ст. 34].

Аналіз фінансових показників при слідуючих даних ( тис.грн.):

Загальний валовий прибуток за рік

В т.ч. ПДВ

1886,4

258,7

Виручка від продажу товарів

1627,7

Собівартість проданих товарів

1594,1

Чистий прибуток

33,6

Оборотні активи

Поточні активи

348,6

243,3

Власні кошти

6986,0

Товарно-матеріальні запаси

263,0

Довгострокові зобов’язання

198,0

Поточні зобов’язання

217,0

Заборгованість покупців

228,0

Заборгованість постачальникам

223,0

Річні закупки

916,7

Операційні витрати на продаж

153,0

Сума річних процентів

40

Коефіцієнт валового прибутку.

Коефіцієнт валового прибутку показує наскільки ефективно менеджери підприємства використовують матеріальні ресурси та робочу силу у виробничому процесі.

Коефіцієнт Виручка від _ Собівартість

валового = продажу товарів _ проданих товарів ;

прибутку Виручка від продажу товарів

Коефіцієнт валового прибутку = або 2%;

Коефіцієнт валового прибутку зменшується, якщо витрати на матеріали та заробітну плату різко зростають (звичайно, якщо підприємство не зробить підвищення цін). Один із способів виявити, чи високі ці витрати, – це порівняти їх з витратами аналогічних підприємств. Якщо вони вищі, тоді слід подбати про те, аби краще контролювати витрати на оплату праці та матеріали.

Коефіцієнт чистого прибутку.

Цей коефіцієнт належить до показників, що визначаються всією діяльністю фірми. Або іншими словами, він порівнює чистий доход з виручкою.

Коефіцієнт Чистий прибуток

чистого = після утримання податків ;

прибутку Виручка від продажу товарів

Коефіцієнт чистого прибутку = або 2%;

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 


Інші реферати на тему «Фінанси»: