Сторінка
3
Технічно схема операцій на відкритому ринку досить проста. Якщо ФКВР треба збільшити грошову масу в обігу відповідно до встановлених відсотків приросту, то ФРБ Нью-Йорка буде дано завдання купити державні облігації на певну суму. Цими діями у фінансовий ринок вливаються нові гроші. Загальна сума грошей в обігу зростає, створюються фінансові фонди, необхідні для економічного розвитку. У подальшому це спричиняє підвищення попиту, зростання цін на акції та облігації. Ціна фінансових активів зростає. Якщо ФКВР треба знизити обсяг грошової маси, то ФРБ Нью-Йорка буде дано завдання продати державні облігації і в такий спосіб вилучити гроші з обігу на певну суму. Цими діями з фінансового ринку вилучаються грошові фонди, що призводить до скорочення кредитування господарства, ділова активність знижується, ціна на акції та облігації падає. В американській літературі політику відкритого ринку, яку проводить ФКВР, часто критикують. Як відзначають дослідники, попит на гроші точно передбачити не можна, політика таргетування може бути неефективною.
Управління грошовою масою в обігу — складна проблема. За багато років спостережень і досліджень американські економісти дійшли висновку, що фактично центральні банки можуть установити лише частковий контроль над грошовим обігом. На цій тезі американських (те ж саме стверджують англійські, французькі та інші дослідники) економістів слід особливо наголосити. Розробляючи грошову політику в Україні в умовах ринкової економіки, треба обов'язково враховувати, що грошова маса може бути тільки частково керованою сферою й бути готовими до цього. Портфелі ФРБ складаються переважно з державних короткострокових облігацій (головним чином казначейських векселів), тому випуск грошей в обіг забезпечується, фактично, державним боргом. Операції на відкритому ринку проводяться у вигляді укладання угод трьох видів: 1) аутрайт (звичайна форвардна); 2) метчед — збалансована угода (дві протилежні операції, що збігаються в сумі й термінах, тобто продаж цінних паперів із зобов'язаннями купити інші); 3) репо (продаж із зворотною купівлею).
Короткострокові облігації федерального уряду — дуже важливий інструмент грошового ринку. Історично вони відігравали провідну роль на грошовому ринку США, становлячи від 56 до 60 % його обігу. З появою нових інструментів грошового ринку, таких, наприклад, як депозитні сертифікати, що вільно обертаються, інші комерційні папери, питома вага казначейських короткострокових облігацій (і передусім казначейських векселів) знижується до 28—30 % у 2003 р. Проте якщо взяти до уваги операції репо з державними облігаціями, то питома вага держави на грошовому ринку становитиме від 47 до 50 %. Векселі, що випускаються на строк три, шість місяців і на один рік номіналом 10 000, 100 000, 1 000 000 дол., відіграють особливу роль у проведенні фінансової та грошової політики. Міністерство фінансів використовує їх під час управління виконанням бюджету для покриття касового дефіциту, ФРС — для управління грошовим обігом.
В американській економічній літературі відзначаються особливості ринку казначейських векселів США. По-перше, це міжнародний ринок. Його учасниками є не лише банки і фінансові інституції США, а й центральні та комерційні банки, фінансові інституції інших країн. По-друге, він є засобом регулювання ліквідності. По-третє, він головний інструмент під час проведення операцій ФРС на відкритому ринку.
Отже, на підставі дослідження місця й ролі державних облігацій на фінансовому ринку можна зробити такі висновки. По-перше, держава — найбільший суб'єкт ринку. По-друге, у США створено розгорнуту інфраструктуру фінансового ринку у вигляді різних банківських і небанківських інституцій, фінансових, ощадних і страхових фондів, асоціацій, спілок тощо. Від 10 до 25 % їхніх активів вкладено в державні облігації. По-третє, фізичні особи (бюджети домашніх господарств) є як прямими, так і непрямими кредиторами держави. По-четверте, ФРС здійснює на відкритому ринку операції з цінними паперами держави з метою управління грошовим ринком.
Необхідно зазначити, що у США існує широка економічна база для розміщення цінних паперів. З суто організаційного боку, є розгалужена система фінансових посередників і є інвестори, що мають фонди для вкладень у державні цінні папери. У США роль посередників при розміщенні нових позик виконують дилери з державних облігацій. Центр урядового ринку — це 37 дилерів, 10 з них — спеціалізовані департаменти найбільших комерційних банків, решта — великі небанківські дилери, які також спеціалізуються на державних облігаціях і розташовуються у Нью-Йорку. Слід зазначити, що частка первинних дилерів постійно зростає. У 1971 р. вона становила 32 %, в 1981 р. — 51, а в 2003 р. — перевищила 60 %.
Первинні дилери мають право купувати облігації прямо у казначейства. Обсяг ринку облігацій величезний. Його щоденний обіг перевищує обіг на будь-якому з провідних світових ринків цінних паперів. Так, наприклад, у 2001 р. середньоденний оборот Нью-Йоркської фондової біржі становив 42,3 млрд дол., Лондонської — близько 18 млрд дол., НАСДАК — 44,1 млрд дол., тоді як середньоденний оборот дилерів з державними облігаціями у лютому 2002 р. дорівнював 540,8 млрд дол. Операції дилерів зростають із року в рік, відбиваючи загальне зростання боргу. За останні 20 років щоденний обіг дилерів зріс більш як у 12 разів.
Завантажити реферат