Сторінка
3

Конституційно-парламентське походження бюджету і демократичний вибір бюджетних пріоритетів

Водночас, відстоюючи державні інтереси, уряд (незважаючи на всі обмежувальні умови) повинен гарантувати і забезпечувати виконання бюджету, щоб за задовільного стану балансу доходів і видатків зберегти політичну підтримку свого курсу.

Бюджет — динамічне явище, якому властивий так званий бюджетний дрейф. Останній являє собою безперервну реакцію обсягу й структури бюджету на зміни параметрів економічної кон'юнктури, соціальної і політичної ситуації. Із соціально-психологічного погляду деякі бюджетні рішення мають релятивістський характер, що відомий історик французького бюджету Едгар Фор називає «високим коефіцієнтом інтерпретації»". Це означає, що суспільно-політичний ефект деяких бюджетних рішень абсолютно несумірний з реальним обсягом затрачуваних коштів. Так, відносно невеликі видатки на пенсії ветеранам війни в масовій свідомості сприймаються як вищі прояви національної вдячності й соціальної справедливості. Інший приклад: політично-амбіційна основа розбіжностей між демократичною і республіканською партіями в США очевидна, оскільки суми асигнувань, навколо яких інколи розгортаються бюджетні конфлікти, просто мізерні на тлі трильйонних величин валового національного продукту та бюджетних ресурсів країни.

В умовах демократії функціонування бюджетного менеджменту, його зміст і форми не можуть не залежати від суспільного вибору всіх, хто має право голосу. Як грошова субстанція політичної волі, бюджет виконує роль важливого фінансового інструменту демократії у сфері економічного і соціального розвитку. Під суспільним вибором у контексті бюджетного менеджменту в західній фінансовій літературі розуміється об'єднання в єдине ціле процесуального проходження політичних рішень за конституційно-демократичними правилами з процедурами порівняльного економічного аналізу у такий спосіб, щоб став можливим кількісний вимір фінансових наслідків політичних дій1. Для того щоб індивідуальні погляди й уподобання відносно забезпечуваних державою суспільних потреб і благ трансформувати у бюджетні програми, потрібні політичні дії. Процес формування бюджету владними структурами, відповідальними за його виконання, в цілому повинен мати демократичний характер.

Методологічно дослідження суспільного вибору здійснюється тими самими пізнавальними засобами, за допомогою яких економісти описують ринок та вивчають індивідуальний вибір приватних благ. Різниця лише в тому, що стосовно суспільних благ, які фінансуються з бюджету, роль конкурентних ринкових торгів виконують демократичні механізми подання голосів та суперництва політичних партій. Сутнісні складові різних варіантів державної бюджетної політики аналізуються як своєрідні ринкові цінності з погляду можливостей їх реалізації через політичну систему.

Зрозуміло, що демократична процедура прийняття бюджетних рішень успішно функціонує лише за умови, коли існує певна схожість індивідуальних пріоритетів та орієнтація на однотипні суспільні цінності. У противному разі жодна з комбінацій бюджетної структури не зможе одержати суспільного схвалення й політичної підтримки. Одне з важливих призначень справжнього політичного діяча полягає в тому, що він повинен бути каталізатором компромісних рішень, якщо консенсус неможливий. У реальному бюджетному процесі прийняття рішень зазнає політичного тиску, залежить від фінансової чи бюрократичної підтримки («адміністративного ресурсу») або ж відсутності такої. У кінцевому підсумку в суспільстві складається рівнодіюча зосереджених у бюджеті матеріальних вигід і політичних інтересів, що і є фактичною умовою, яка визначає його параметри.

Патріархи теорії суспільного вибору Джеймс Б'кженен і Гордон Туллок розглядали суспільний (колективний) вибір як форму органічного зв'язку між економікою, державним бюджетом і політикою. Теоретично призначення суспільного вибору полягає в характеристиці, аналізі і поясненні різноманітних форм і способів примирення конфліктних інтересів в умовах демократії, орієнтованої на індивідуальні цінності. Практично суспільний вибір здійснюється через процедури голосування в існуючих політичних структурах — органах влади, громадських організаціях, політичних партіях. При цьому держава і уряд самі по собі не приймають незалежних ні від кого рішень. Демократична держава не має власної самостійної мотивації дій і є «нічим іншим, як сукупністю процесів, машиною, що забезпечує здійснення колективних дій» .

Отже, суспільний вибір починається з індивідуума, з визначення його потреб та способу поведінки. Уряд трактується як діючий у дусі співробітництва посередник, який сприяє погодженню й забезпеченню індивідуальних і групових інтересів різних людей. У бюджетному аспекті головна мета суспільного вибору полягає в найефективнішому використанні державно-політичних інститутів для задоволення інтересів і потреб громадян у суспільних благах.

У контексті функціонування бюджету суспільний вибір особливо актуальний тому, що у фінансовій сфері індивідуальні потреби тісно переплітаються з інтересами держави й суспільства як цілого. Відомий американський учений-фінансист Річард Мас-грейв писав з цього приводу: «Оскільки політичний процес міститься в серцевині бюджетних рішень, фінансова теорія зобов'язана переступити через традиційні межі економічної науки й заглибитись у суміжну царину політичної теорії»2. Там ми її і знаходимо у західних наукових трактатах і підручниках з питань і бюджету, і бюджетного менеджменту.

У світлі теорії суспільного вибору видозмінюється постановка деяких питань бюджетного менеджменту. Ураховуючи традиційне з'ясування впливу бюджетних заходів на ринкову поведінку людей і підприємств, їх вибір (як суб'єктів господарювання), теорія суспільного вибору аналізує також наслідки дії фінансових інститутів на політичну активність і мотивацію індивідуумів різного соціального статусу в процедурах прийняття рішень з бюджетних питань.

Провісником ідей міждисциплінарного підходу до вивчення бюджету і бюджетного менеджменту став Джеймс Б'юкенен. Його фундаментальна праця, що тепер вважається класичною, «Державні фінанси в демократичному процесі. Фіскальні інститути та індивідуальний вибір», низка подальших досліджень Б'юкенена та його послідовників здійснили у фінансовій науці так звану революцію суспільного вибору. За теоретичні розробки цієї проблематики Б'юкенен у 1986 р. став лауреатом Нобелівської премії. Попри всі відхилення у сфери політики, права, етики і філософії, створена Б'юкененом концепція, за його власними словами, залишається в рідній домівці фінансового вчення.