Сторінка
7

Формування Європейського валютного союзу

усі американські біржі є комерційними організаціями, тоді як у Європі процес приватизації бірж лише розпочинається;

у Європі банки надалі відіграють вагомішу роль у фінансуванні підприємств на європейському фінансовому ринку, а роль інших фінансових посередників є обмеженою.

Європейські фінансові ринки ще дуже децентралізовані — як на національному, так і на міждержавному рівні. В Європі немає центральної урядової позичальної установи на зразок американської державної скарбниці (U.S.Treasury), яка б координувала діяльність спільного європейського ринку капіталів. Крім того, без участі Великої Британії в ЄВС позиції Європи в цій сфер порівняно зі США виглядають скромно.

Треба згадати деякі позитивні тенденції в розвитку європейських фінансових ринків протягом останнього часу. По-перше, у Європі активізується міжнародна емісійна діяльність, пов'язана з випуском цінних паперів на неєвропейських ринках. По-друге, у 1995р. показники торгівлі ф'ючерсами у ФРН та Франції разом уперше перевищили аналогічні цифри на американському ринку. По-третє, загальна вартість облігацій державної позики в ЄС у 1,5 рази вища, ніж у США. В цілому, незважаючи на зазначені досягнення, говорити про ідентичність фінансових ринків США та ЄС ще зарано. Отже, США в цій сфері мають безперечні переваги.

Внутрішня стабільність валюти (цінова стабільність)

У ЄВС та в США приділяється однакова увага питанню стабільності цін, які останнім часом не створювали приводів для стурбованості. Отже, з огляду на цей критерій євро та долар] мають однакові конкурентні позиції.

Форми застосування валютного контролю

В умовах світової глобалізації дедалі більше країн переконуються в перевагах системи гнучких валютних курсів. Саме CША та країни Західної Європи на початку 70-х років були піонерами у скасуванні валютних обмежень та контролю за рухом капіталів. Тому застосування цього критерію як для США, так і для Європи є безпідставним.

7. Причини зовнішньої нестабільності євро (1999—2001 pp.)

Незважаючи на попередні прогнози щодо стабільності нової європейської валюти, євро через три роки з часу впровадження втратив понад 23,4 % зовнішньої вартості відносно долара США. Подальше падіння курсу євро пов'язане зі зростанням інфляційних тенденцій та "втечею" капіталів від нестабільної валюти.

Назвемо кілька причин негативного розвитку обмінного курсу євро в 1999—2001 pp.:

• неузгодженість політичної ситуації за умов відсутності політичного союзу;

» брак довіри в біржових та фінансових колах до заяв керівників центральних європейських банківських установ щодо тимчасової нестабільності курсу євро, спричиненої, мовляв, його завищенням на самому початку;

* тривале економічне зростання у США на противагу спаду ділової активності в Європі;

* висока зайнятість у США на противагу ЄВС: рівень безробітних у США коливався у межах 4—5 %, натомість у Європі — 10-12 %;

* існування розриву в темпах зростання заробітної платні у США та ЄВС; динаміка зростання заробітної платні в ЄВС перевищує темпи зростання продуктивності праці;

* рівень прибутковості цінних паперів у США майже вдвоє перевищував відповідні показники європейського фондового ринку;

* Косовський конфлікт негативно відбився на довірі до євро; витрати, пов'язані з воєнними діями, збільшили дефіцит бюджетів країн ЄВС—членів НАТО.