Сторінка
1

Бюджетний процес США

План

Вступ. 3

1 Еволюція бюджетної практики і процедур в Сполучених Штатах Америки. 4

2 Ролі учасників. 8

2.1Ролi представникiв виконавчої влади. 9

2.2 Ролi представникiв законодавчої влади. 10

3 Підготовка бюджету адміністрацією Президента. 12

4 Робота конгресу над бюджетом. 14

5 Виконання бюджету. 20

Висновок. 22

Список використаних джерел. 25

Вступ

Бюджет – це один з важливих інструментів для регулювання економічної діяльності і стабілізації доходів громадян,тому не дивно, що підготовка і розгляд бюджету часто буває важким і суперечливим процесом.

Бюджетний процес Сполучених Штатів Америки –це період протягом якого відбувається підготовка бюджету адміністрацією Президента, робота конгресу над бюджетом, виконання бюджету та контроль за його виконанням.

Складання бюджету є дуже складний і громіздкий процес, який породжує десятки менших похідних процесів, зусилля тисяч членів персоналу у виконавчій та законодавчій гілках влади, мільйони робочих годин щорічно і активну участь Президента і керівників конгресу.

Бюджет у Сполучених Штатах Америки є чимось набагато більшим ніж просто сума кількісних показників. Задяки йому фінансуються федеральні програми і за його ж таки допомогою багато сімей сплачують свої основні витрати. Він забезпечує соціальні програми які підтримують хворих і пристарілих осіб.

Бюджет є засобом вкладання Сполученими Штатами Америки капіталів у своє майбутнє як шляхом матеріального будівництва так і через удосконалення якісного складу населення.

Тому для мене як для майбутнього юриста – фахівця цікава дана тема .

Вона дає можливість зрозуміти як саме відбувається цей процес у Сполучених Штатах Америки, органи які приймають участь, їх роль у даному процесі, а також взаємостосунки між ними.

Дослідивши дану тему, при розробці бюджету України в майбутньому,

ми зможемо враховувати досвід та позитивні риси бюджетного процесу такої економічно розвиненої країни як Сполучені Штати Америки.

1 Еволюція бюджетної практики і процедур в Сполучених Штатах Америки

Як уже неодноразово зазначалося вище, норми, закони й практика, які регулюють створення бюджету, рідко коли бувають цілком статичними у часі у будь-якій країні. Натомість, мінливі економічні й політичні обставини і конкретні проблеми, що постають перед державою, можуть призвести до змін у бюджетному процесі. Ці зміни добре проілюстровані законодавством, що застосовувалося у Сполучених Штатах впродовж останнього сторіччя і визначало процес складання бюджету.

У пункті 9[7] статті 1 Конституції Сполучених Штатів сказано, що "Усі гроші беруться зі Скарбниці лише як наслідок асигнувань, наданих законом; час від часу друкуються регулярні повідомлення й звіти про надходження й видатки усіх грошових коштів уряду".

Поза цим у Конституції майже нічого не говориться про конкретну практику, якої слід дотримуватися під час річного бюджету. Єдиним винятком є вимога про те, щоб усі податкові закони брали початок у Палаті представників, яка, згідно з первісною редакцією Конституції, була палатою Конгресу, яка мала обиратися всенародним голосуванням (сенатори обиралися законодавчими органами декількох штатів).

До початку двадцятих років президент здійснював мало централізований контроль за законами про асигнування, ухвалюваними Конгресом, оскільки кожне міністерство й відомство окремо зверталося до Конгресу за асигнуваннями. Такий порядок було змінено із прийняттям закону 1921 року про державний бюджет. Згідно з ним президент був зобов'язаний подавати у перший день сесії Конгресу своє бюджетне послання із безліччю заявок на бюджетні асигнування. Після законодавчого ухвалення цих асигнувань Конгресом і затвердження президентом вони ставали "бюджетом Сполучених Штатів".

Щоб допомогти президентові готувати свій проект річного бюджету, законом 1921 року було створене Бюджетне бюро, на яке поклали відповідальність за збирання заявок від певного числа різних міністерств і відомств. Хоча Бюджетне бюро і було попервах підпорядковане Державній скарбниці (подібній до Міністерства фінансів), у 1939 році воно стало частиною Виконавчого управління президента. Іншою установою, створеною на підставі цього закону, була Головна контрольна служба (ГКС), покликана слугувати для Конгресу органом бюджетного контролю (як нещодавно створена в Україні Рахункова палата). Хоча ГКС і була підпорядкована Конгресові, вона повинна була виступати як політичне незалежне відомство із своїм керівником — Генеральним контролером, — призначуваним на посаду президентом і затверджуваним Сенатом на єдиний термін перебування на посаді протягом п'ятнадцяти років. Нарешті, закон встановлював, що фінансовий рік для уряду слід встановити з 1 липня до ЗО червня включно. Оскільки сесії Конгресу починалися у січні, це давало Конгресові майже 6 місяців для вчасного обговорення1 й змін асигнувань, щоб на початку фінансового року мати готовий бюджет.

Закон про державний бюджет слугував осердям бюджетного процесу впродовж понад 50 років. Опісля, у відповідь на цілу низку подій, процес

було змінено шляхом ухвалення закону 1974 року про бюджетні повноваження і контроль Конгресу за використанням бюджетних коштів. Декілька положень цього закону передали суму повноважень щодо бюджетного процесу від президента Конгресові. Закон змінив визначення фінансового року з періоду липень-червень на 1 жовтня-30 вересня включно. Це положення дало Конгресові триваліший час для розгляду бюджетних заявок, що надходять від президента. Закон також санкціонував створення Бюджетної служби Конгресу. Службу було укомплектовано фахівцями з фінансових питань, покликаних обслуговувати членів Конгресу на позапартійній основі і тим самим дати Конгресові можливість мати у своєму розпорядженні групу експертів, подібних тим, яких мав президент у своєму Адміністративно-бюджетному управлінні (назва, яку отримало відомство, первісно створене як Бюджетне бюро). Закон 1974 року створив також два нових комітети у Конгресі — комітети Палати представників і Сенату з питань бюджету. На ці комітети було покладено відповідальність за складання бюджетних резолюцій, у яких уперше було зроблено спробу розглядати бюджет (як прибуткову, так і видаткову його частини) у його сукупності в одній резолюції (але не визначати точні суми, які слід асигнувати на конкретні видаткові цілі). Нарешті, як випливає із назви закону, він також обмежував право президента "утримуватися" від витрачання коштів, асигнованих Конгресом. Це було відповіддю на невдалу спробу президента Ніксона обійти намір Конгресу витратити гроші на певні цілі, заборонивши відомствам витрачати кошти, які Конгрес попередньо асигнував.