Сторінка
3
Поточний державний борг України в 2000р. складав біля 3 млрд. дол. Приблизно в таких же розмірах державні органи управління повинні забезпечити виплати і в наступні роки. Така значна поточна заборгованість пояснюється тим, що строки погашення державного капітального боргу є високими. В результаті в умовах, коли величина капітального боргу тільки наближається до критичної, сума поточного державного боргу є надто високою. Вона складає біля 12% річного ВВП.
Виходячи з того, внутрішнім чи зовнішнім кредиторам заборгувала держава, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень. Це пов’язано з тим, що державним органам управління відносно простіше здійснювати управління внутрішнім боргом, включати проведення його реструктуризації. Крім того, виплати держави за внутрішніми зобов’язаннями є вкладами в національну економіку, а не відволікають капітал за кордон. Разом з тим, іноземні запозичення дають змогу державним органам управління залучити додаткові фінансові ресурси з метою фінансування тих програм, які неможливо забезпечити внутрішніми джерелами.
В Україні склалася не зовсім сприятлива структура державного боргу. На зовнішні зобов’язання випадає біля 80% заборгованості держави. Так, у 2000р. частка зовнішнього боргу до загальної його суми складала біля 82%. Звертає на себе увагу те, що в останні роки величина такої частки зростає. Крім того, помітним є процес заміщення внутрішнього боргу зовнішнім, що теж не можна оцінити позитивно з точки зору перспектив фінансового розвитку держави.
До структури державного боргу України входять такі основні елементи:
1. Сума всіх розміщених і не погашених державних боргових цінних паперів, як внутрішньої, так і зовнішньої позики.
2. Загальна вартість кредитів, які залучено державними органами управління (КМУ і НБУ) з метою фінансування дефіциту державного бюджету, платіжного балансу, створення державних резервів і вирішення цільових програм. Такі кредити можуть залучатись як на внутрішньому, так і на зовнішніх фінансових ринках.
3. Гарантії за кредити, які надає уряд державним підприємствам, місцевим органам влади, недержавним підприємствам і установам. Гарантії можуть бути надані як національним, так і закордонним кредиторам.
4. Заборгованість уряду, державних підприємств і установ за виплатою заробітної плати, пенсій, допомоги, стипендій та інших виплат населенню.
5. Заборгованість держави за виплатою залишків вкладів в Ощадному банку України і компенсацій на них.
6. Інша заборгованість держави.
Розрізняють номінальну суму державного боргу і його реальну величину. Номінальний борг визначається як величина заборгованості виражена в грошовій формі в розрахунку на поточний період. Реальний рівень боргу залежить від темпів інфляції, а також від грошової політики центрального банку.
Граничний розмір державного боргу України на 31 грудня 2005р.
Внутрішній борг – це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами.
Згідно з Законом України „Про державний внутрішній борг України”, до державного внутрішнього боргу відносяться строкові боргові зобов’язання уряду України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а також позики, здійснені при безумовній гарантії уряду. Державний борг складається із заборгованості минулих років, та поточних зобов’язань. Боргові зобов’язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня заборгованість включає також частину боргових зобов’язань колишнього СРСР, прийняту на себе Україною.
До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов’язання:
1. Заборгованість КМУ перед НБУ за наданими кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери.
2. Заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками.
3. Зобов’язання щодо погашення та компенсації виплат населенню на залишки вкладів в Ощадному банку України.
4. Грошові кошти, які призначені для погашення зобов’язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших передбачених законодавством обов’язкових виплат громадянам.
5. Зобов’язання перед комерційними банками і іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик.
6. Компенсація заборгованості суб’єктам підприємницької діяльності з повернення ПДВ.
З загальної суми офіційно визнаного боргу (яка за оцінками експертів в 2000 році складала біля 25 млрд.грн.) до 80% заборгованості випадає на НБУ.
З метою регулювання граничних розмірів державного внутрішнього боргу Верховна Рада України, приймаючи Закон про Державний бюджет на поточний рік, починаючи з 1998р., затверджує граничну суму внутрішнього боргу на кінець періоду. Така сума є обмеженням для проведення операцій уряду з позиками та виплатою заборгованості, яка виникла в попередні періоди.
Зовнішній борг – це сукупність зобов’язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.
Сума зовнішнього державного боргу України більше, ніж в 2 рази перевищує величину внутрішнього боргу. Правда, в останні роки спостерігається відносне скорочення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державної заборгованості. Та загальна частка зовнішнього боргу в структурі державного боргу є високою.
До складу зовнішнього державного боргу України включаються такі основні види заборгованості (за джерелами фінансування):
1. Зобов’язання за позиками, які надані міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ВБ, ЄС, ЄБРР).
2. Заборгованість перед зарубіжними державами (Росії, Туркменістану, Японії, ФРН, США та ін.).
3. Зобов’язання за позиками, наданими закордонними комерційними банками (фідуціарні кредити).
4. Заборгованість фізичним та юридичним особам – нерезидентам з обслуговування та погашення внутрішніх і зовнішніх позик.
Завантажити реферат