Сторінка
2
Портфельний ризик. Існує зворотний зв’язок між процентними ставками і цінами на фінансові активи. Найбільш очевидним цей взаємозв’язок є для довгострокових активів, наприклад, акцій та довгострокових державних облігацій. Тримач портфеля піддається ризику збитків від підвищення процентних ставок за цінними паперами, тому що в цьому випадку зменшується вартість портфеля.
Наприклад, портфель керуючим фондом може включати довгострокові державні облігації вартістю в 10 млн. ф. ст. У випадку підвищення процентних ставок вартість портфеля зменшиться. Наприклад, зміна ставки з 9 до 11 % річних може знецінити портфель на 1,8 млн. ф. ст., що не може не турбувати керуючого. Цієї небезпеки можна уникнути, продавши портфель, але це буде дорогою і невигідною операцією. Керуючі фондами будуть зацікавлені в знанні методів хеджування від зниження вартості портфеля, що дозволить уникнути дорогої процедури продажу портфеля, а отже, і наступної повторної покупки довгострокових облігацій у портфель.
Економічний ризик. Зміни процентних ставок можуть чинити опосередкований вплив на компанію, викликаючи зміни в її економічному оточенні. Якщо конкурентами компанії є виробники, які залучають для своєї діяльності великі суми позикових засобів, то конкуренція може посилитися у випадку зниження процентних ставок. Компанія, що робить інвестиційні товари або товари, часто оплачувані в кредит, може зіткнутися з падінням попиту в результаті росту процентних ставок. Особливо це стосується компаній, що займаються житловим будівництвом. Зміни процентних ставок відображаються на ставці відсотка до виплати іпотечних позичок, впливають на попит послуг цих компаній. Зміни процентних ставок можуть викликати зміну обмінних курсів валют, коливання яких, у свою чергу, впливає на діяльність компаній. Це тільки деякі приклади джерел, що створюють економічний ризик унаслідок зміни процентних ставок.
Ризик втрат від зміни курсу акцій. Курсовий ризик на фондовому ринку для власників портфелів акцій та потенційних інвесторів існував задовго до того, як основними проблемами стали коливання обмінних курсів і нестабільність процентних ставок. Проте інструменти хеджування від курсових коливань на фондовому ринку стали доступними тільки після розробки методів керування валютними і процентними ризиками.
До появи ф’ючерсних контрактів і опціонів, заснованих на фондових індексах, єдиним засобом уникнути збитків від загального падіння цін на ринку для керуючого фондом зі значним, добре диверсифікованим, портфелем був продаж і нова покупка портфеля цінних паперів після припинення спаду ринку. Це було невигідно і дорого не тільки з адміністративної точки зору, а з огляду на трансакційні витрати, але також і тому, що продаж сприяв зниженню цін, за якими акції могли б бути реалізовані.
Керуючі фондами, прагнучи захистити портфель від ринку "ведмедів", також хотіли б брати участь в одержанні прибутків від підвищення цін на ринку до того, як вони одержать гроші для інвестування. Наприклад, керуючий пенсійним фондом очікує одержати 1 млн. ф. ст. через 3 тижні та має намір використовувати їх для покупки збалансованого портфеля акцій. Він може припускати, що ціни на акції протягом цього періоду виростуть, і йому вдасться купити на дану суму менше акцій, коли гроші будуть отримані. Якщо він вважає, що брати в борг під очікувані майбутні надходження складно або дорого, то його могли б зацікавити інструменти керування ризиком, що дозволили б йому брати участь у прибутках від ринку «биків» до моменту фактичного інвестування засобів.
2. Валютні ризики та їх види
Підприємства та компанії в даний час стикаються у своїй фінансовій діяльності з ризиком і невизначеністю. Тому існує необхідність в інструментах фінансової політики фірми, що допомогли б знизити ступінь ризику і невизначеності. Іншими словами, має місце попит на методи хеджування. Хеджування припускає забезпечення стабільності майбутніх обмінних курсів і процентних ставок або гарантованої компенсації втрат від їх несприятливих змін за рахунок одержуваних прибутків.
Ризик потенційних збитків від зміни обмінних курсів можна підрозділити на операційний, трансляційний та економічний валютний ризик. На жаль, не існує загальновизнаних визначень цих трьох типів ризиків, особливо при економічному ризику, тому запропоновані в книзі визначення будуть неминуче ідеосинкратичними.
Операційний валютний ризик. Цей ризик можна визначити як можливість недоодержати прибутка або понести збитки в результаті безпосереднього впливу змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів. Експортер, що одержує іноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу іноземної валюти відносно національної, тоді як імпортер, що здійснює оплату в іноземній валюті, програє від підвищення курсу іноземної валюти відносно національної.
Невизначеність вартості експорту в національній валюті, якщо рахунок-фактура на нього оформляється в іноземній валюті, може стримувати експорт, тому що виникають сумніви в тому, що експортовані товари в кінцевому результаті можна буде реалізувати з прибутком. Невизначеність вартості імпорту в національній валюті, ціна на який встановлена в іноземній валюті, збільшує ризик втрат від імпорту, тому що в перерахунку на національну валюту ціна може виявитися не конкурентною. Таким чином, невизначеність обмінного курсу може перешкоджати міжнародній торгівлі.
Завантажити реферат