Сторінка
2

Визначення кредитного рейтингу підприємств

1) попередня оцінка (термін існування підприємства; наявність бізнес-плану, прибутковість діяльності, своєчасність погашення попередніх кредитів і сплати по них відсотків);

2) показники платоспроможності (коефіцієнти загальної, швидкої та абсолютної ліквідності; співвідношення між короткостроковою дебіторською та кредиторською заборгованістю);

3) показники фінансової стійкості (коефіцієнти фінансової автономії, маневреності власних коштів, рівень фінансового лівериджу тощо);

4) оборотність дебіторської заборгованості;

5) показники мобільності активів;

6) рентабельність діяльності (рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності, рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації, рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності).

Визначення кредитоспроможності підприємств з використанням неформалізованих і стохастичних моделей

Підприємства поділяються на чотири класи залежно від імовірності настання небажаної події, тобто неповернення кредиту.

Клас 1. Високий рівень кредитоспроможності; кредит безризиковий; імовірність < 0,020.

Клас 2. Високий рівень кредитоспроможності; ризик виправданий; імовірність 0,020-0,126.

Клас 3. Середній рівень кредитоспроможності; банк має ретельно проаналізувати наслідки надання кредиту; імовірність 0,126-0,289.

Клас 4. Низький рівень кредитоспроможності; банк має відмовити в наданні кредиту; імовірність > 0,289.

Подальші розрахунки спрямовані на визначення класу позичальника, який зумовлює ймовірність настання небажаної події. При цьому враховуються 13 критеріїв.

1. Поточний фінансовий стан позичальника визначається за таким рівнянням регресії:

2= 2,236 Клікв + 0,009 Кфінстійк- 1,814; 1-й клас Z > 0,8261; 2-й клас — Ze (0; 0,8261); 3-й клас — Ze (-0,8687;0); 4-й клас Z < 0,8687. Наприклад, за першим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу.

2. Оцінка продукції, що виробляється, за такими ознаками: конкурентоспроможність; стабільність цін реалізації; сталий попит:

1-й клас — водночас задовольняються всі три вимоги; 2-й клас — дві вимоги з трьох; 3-й клас — одна з трьох; 4-й клас — не задовольняється жодна з вимог. Наприклад, ідеться про виробництво металу. Виникли проблеми зі збутом через незадовільну платоспроможність основних споживачів — машинобудівних підприємств. За другим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу.

3. Термін і мета кредитування.

Поточні виробничі витрати: до одного року включно — 2-й клас; більш як на рік — 3-й клас. Інвестиційні проекти: до трьох років — 2-й клас; понад три роки — 3-й клас.

Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу.

4. За розміром кредиту в зіставленні з розміром власного капіталу. Якщо власний капітал перевищує суму кредиту — 1-й клас; якщо

навпаки — 4-й клас.

Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1-го класу.

5. За проектом, що кредитується. Визначається середньозважена класність за рівнянням, де враховується класність за попередніми критеріями та задана аналітиком їх відносна вагомість.

Наприклад:

0,6 х Клас за вироблюваною продукцією + 0,2 х Клас за терміном кредиту + 0,2 х Клас за розміром кредиту.

У нашому випадку: 0,6 • 2 + 0,2 • 2 + 0,2 • 1 = 1,8, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1,8-го класу.

6. Визначається клас позичальника за його фінансовими можливостями за таким рівнянням:

0,25 х Клас за поточним фінансовим станом + + 0,75 х Клас за проектом,

де 0,25 і 0,75 — відповідні вагові коефіцієнти.

У нашому випадку: 0,25 • 2 + 0,75 • 1,8 = 1,85, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1,85-го класу.

7. За кредитною історією (за колишнім досвідом роботи з цим позичальником). Класність визначається за сукупністю ознак, які на-ведено в табл. 18.

Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1-го класу.

8. За кадровим потенціалом (табл. 19).

Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу.

9. За репутацією підприємства. Оцінка визначається за рівнянням: 0,8 х Клас за кредитною історією + 0,2 х Клас за репутацією, де 0,8 і 0,2 - відповідні вагові коефіцієнти.

У нашому випадку: 0,8 • 1 + 0,2 • 2 = 1,2, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1,2-го класу.

10. За ліквідністю запропонованої застави:

1-й клас - застава абсолютно ліквідна; 2-й клас - високоліквід-на (дебіторська заборгованість); 3-й клас - середньоліквідна (запаси, довгострокові фінансові вкладення); 4-й клас - низьколіквідна.

Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 3-го класу.

11. За стабільністю цін на заставу.

Не підлягає знеціненню - 2-й клас; знецінюється - 3-й клас.

Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2-го класу (ціни на метал стабільні й мають тенденцію до зростання).

12. За придатністю запропонованої застави до зберігання:

1-й клас - відсутній термін зберігання; 4-й клас - термін збері-гання менший від терміну кредиту.

Наприклад, за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 1-го класу.

13. За узагальнюючим критерієм якості застави. Визначається за рівнянням з урахуванням вагових коефіцієнтів:

0,6 х Клас за ліквідністю + 0,2 х Клас за стабільністю цін + + 0,2 х Клас за придатністю до зберігання. У нашому випадку: 0,6 • 3 + 0,2 • 2 + 0,2 • 1 = 2,4, тобто за цим критерієм підприємство отримало оцінку позичальника 2,4-го класу.

Наступний етап аналізу полягає в нормалізації оцінки класів позичальника за його фінансовими можливостями (критерій 6), репутацією (критерій 9) і запропонованим забезпеченням (критерій 13) до ймовірності настання небажаної події з урахуванням даних, наведе-них у табл. 20.

Узагальнююча ймовірність настання небажаної події визначаєть-ся за таким рівнянням:

де Р - імовірність за відповідним критерієм.

Розрахунок для нашого прикладу:

Р = (0,2 + 0,05 - 0,2- 0,05). 0,2 = 0,048.