Сторінка
3

Фінансові ресурси

Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25% статутного фонду, а для акціонерного товариства - не менше 15%.

Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. «Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції і поширенню виробничо-технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел».1 При тимчасовій недостатності в ресурсах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на капітальні вкладення.

Фонди спеціального призначення - джерела власних ресурсів підприємства, утворені за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Кредиторська заборгованість - це перш за все заборгованість по заробітній платні, відрахуванням до позабюджетних фондів, пов’язані з фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів і ін. Утворення заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її нарахування і днем виплати є деяка кількість днів за роботу, в які господарюючий суб’єкт ще повинен виплатити робітникам. «Резерв майбутніх платежів створюється за рахунок нагромадження ресурсів, призначених на оплату майбутніх відпусток робітників. Вказані ресурси не належать підприємству або мають цільове призначення. Проте вони постійно знаходяться у підприємства, котре використовує їх на свій розсуд до моменту погашення даної заборгованості».

Загалом джерела формування фінансових ресурсів можна показати схемою:

3. Формування фінансових ресурсів на макрорівні

Джерелом створення фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Із трансформацією валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення і вони починають діяти як складова частина економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їх специфіки у відтворювальному процесі.

До складу фінансових ресурсів держави входять ре­сурси всіх секторів економіки: державного сектора, ко­лективних сільськогосподарських підприємств, під­приємств громадських організацій, приватного сектора. У кожному секторі фінансові ресурси визначаються за рівнями управління. Так, у державному секторі до їх складу входять: загальнодержавний фонд фінансових ресурсів (ресурси державного бюджету); фонди фінан­сових ресурсів місцевого самоврядування (ресурси міс­цевих бюджетів); ресурси державних фінансових інсти­тутів; ресурси міністерств, промислових об'єднань; ре­сурси виробничих об'єднань, підприємств, госпрозра­хункових організацій та установ.

В інших секторах економіки поділ фінансових ре­сурсів за рівнями управління дещо інший. Тут, як пра­вило, фінансові ресурси перебувають у розпорядженні первинної ланки, тобто колективного, орендного, при­ватного підприємства, організації.

У практиці фінансового прогнозування мають ура­ховуватися ресурси всіх секторів економіки. Це сприя­тиме більш ґрунтовному визначенню їх загального обся­гу в народному господарстві. На мій погляд, при фі­нансовому прогнозуванні на всіх рівнях немає підстав включати повністю кошти страхових установ та банків­ської системи. Тут необхідно враховувати особливості формування цих ресурсів.

Ресурси банківських та страхових установ формуються шляхом перерозподілу первинних фінансових ре­сурсів і деяких інших коштів. Тому необхідно прогнозу­вати ресурси страхових установ тільки за кінцевим ре­зультатом їх діяльності, а щодо банків -- ураховувати лише приріст кредитних ресурсів.

Однією з найважливіших умов розкриття змісту і визначення меж фінансових ресурсів є правильна кла­сифікація їх структури. На нашу думку, розгляд питан­ня структури фінансових ресурсів має здійснюватися в тісному зв'язку з вартісною структурою валового внут­рішнього продукту (див. схему 1).

З наведеної схеми виходить, що основним джерелом формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Найзначніша їх частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування й інші соціальні потреби.

Частина фінансових ресурсів виступає у формі вира­хувань із заробітної плати, податків та платежів насе­лення. Велику частку також становлять непрямі подат­ки, які в структурі валового внутрішнього продукту по­казані згорнутим сальдо, тобто за мінусом дотацій, що надаються різним галузям економіки з державного бюджету. Тому при зіставленні фінансових ресурсів із валовим внутрішнім продуктом необхідно враховувати цю особливість у взаємозв'язках показників, оскільки метод обчислення фінансових ресурсів об'єктивно зу­мовлює підвищення їх питомої ваги у валовому внут­рішньому продукті. На наш погляд, було б доцільно здійснювати коригування фінансових ресурсів з метою вилучення подвійного рахунку.